Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2020 р. № 4162/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо сплати земельного податку у випадку, якщо платник податку є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Платник податку у своєму зверненні повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування на третій групі, основним видом діяльності є надання в оренду нерухомого майна, є власником нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою м. ……. При цьому земельний податок нараховує та сплачує ТОВ «…..».

 Таким чином, платник податків просить надати податкову консультацію щодо сплати земельного податку під нежитловими приміщеннями право власності на яку належить товариству.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ земельний податок – це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями ст. 270 ПКУ є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі – ЗКУ).

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗКУ, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ст. 124 ЗКУ).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗКУ).

При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

  З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог ПКУ не повинна сплачувати земельний податок.

 Враховуючи зазначене, у разі відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, фізична особа – підприємець не являється платником плати за землю до моменту виникнення відповідних прав на цю земельну ділянку.

 Також слід зазначити, що дана позиція викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю».

  Водночас зауважуємо, що у зверненні відсутня достатня інформація для надання вичерпної відповіді по суті порушеного питання, зокрема не зазначено інформацію щодо змісту прав власності на нерухоме майно, відсутня характеристика нерухомого майна (нежитлова будівля як окремий об’єкт чи знаходиться в багатоповерховому будинку), не зазначено на підставі яких правовстановлюючих документів ТОВ «…..» володіє (користується) земельною ділянкою, на якій розташована Ваша нерухомість.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства, кожен конкретний випадок виникнення податкових взаємовідносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань. 

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.