Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.11.2020 р. № 4521/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ «…» від … про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) і в порядку ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Згідно із запитом суб’єкт господарювання здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі (мережа супермаркетів) (далі – Продавець) і планує реалізовувати товари кінцевим споживачам (далі – Клієнти) у мережі Інтернет шляхом розміщення інформації про товар та публічної оферти (пропозиції укласти договір купівлі–продажу) на веб-сайті Кур’єрської служби (далі –Сайт/Інтернет-магазин).

Кур’єрська служба планує надавати Клієнтам послуги доставки товарів, придбаних через Інтернет-магазин у Продавця, на підставі договорів про надання послуг доставки, укладених між Кур’єрською службою та Клієнтами шляхом акцепту публічної оферти (пропозиції укласти договір про надання послуг доставки), розміщеної на сайті.

Для можливості приймання платежів за Товари та Послуги доставки Продавець і Кур’єрська служба (кожен окремо) планують укласти договори з приймання та переказу платежів з небанківською фінансовою установою – ТОВ «…» (далі – Фінансова компанія).

І. У випадку оплати товарів та їх доставки шляхом внесення Клієнтом готівкових коштів через програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі – ПТКС) фінансової компанії, для подальшого їх переказу на поточні рахунки Продавця та Кур’єрської служби

1.1 Чи зобов’язана Фінансова компанія проводити операцію з приймання готівки для подальшого переказу з використанням ПКТС через РРО/ програмний РРО, встановлений на ПКТС, зі створенням у паперовій та/або електронній формі фіскального чеку?

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року  № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»  (далі – Закон № 2664) фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з п.п. 8 п. 1 ст. 4 Закону № 2664 фінансовими вважаються такі послуги, як зокрема, переказ коштів.

Законом України від 06 липня 1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону № 265 РРО та/або програмні РРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків, операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням ПКТС, за винятком ПКТС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Використання ПКТС з приймання готівки, для подальшого її переказу, не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій), забороняється.

Отже, Фінансова компанія, як небанківська фінансова установа, має проводити операції з приймання готівки, для подальшого переказу з використанням ПТКС, через РРО/програмний РРО, встановлений на ПКТС, зі створенням  у паперовій та/або електронній формі розрахункового документа встановленої форми і змісту (фіскального чеку) на повну суму проведеної операції.

1.2, 1.3 Чи зобов’язана Кур’єрська служба проводити операцію на повну суму надання послуги через РРО/ програмний РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі фіскального чеку, враховуючи, що кошти від Клієнта за послугу доставки надійдуть на поточний рахунок Кур’єрської служби від фінансової компанії?

Чи зобов’язаний Продавець проводити операцію на повну суму надання послуги через РРО/ програмний РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі фіскального чеку, враховуючи, що кошти від Клієнта за товар надійдуть на поточний рахунок Продавця від фінансової компанії?

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 із змінами та доповненнями.

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, підпунктом 14 пункту 1 статті 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом № 675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим, продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу, відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (тобто банківська картка, далі – ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією, з використанням ЕПЗ, за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями, з використанням ЕПЗ, мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Водночас, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Враховуючи викладене якщо споживач замовив у продавця товар (послугу), а розрахунок за товар і послугу доставки здійснив за допомогою ПКТС, то разом із доставленим кур’єрською службою товаром споживачу мають бути видані розрахункові документи встановленої форми та змісту (фіскальні чеки) на повну суму проведених через РРО та/або програмні РРО розрахункові операції з продажу товарів та послуги доставки.

 ІІ. У випадку оплати товарів та доставки безготівковим переказом коштів, ініційованим он-лайн (через веб-сайт), за допомогою програмного забезпечення фінансової компанії із застосуванням банківської платіжної картки (електронного платіжного засобу) Клієнта

2.1 Чи зобов’язана Фінансова компанія проводити розрахункову операцію на повну суму покупки (надання послуги) через РРО/програмний РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі фіскального чеку, враховуючи, що в даному випадку операція з приймання готівки для подальшого її переказу не здійснюється?

Згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.09.2020 № 57-0009/53844) Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, визначено, що безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346) електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ;

документ на переказ – електронний або паперовий документ, що використовується суб’єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами-учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

 Відповідно до ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ – документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим, продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (далі – ЕПЗ), тобто банківської картки, та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ, у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування, дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ, за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Водночас, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист  від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Враховуючи викладене, якщо споживач здійснив он-лайн переказ за допомогою програмного забезпечення Фінансової компанії (платіжної системи) (інтернет-еквайринг) із застосуванням ЕПЗ, для оплати товарів продавця і послуги доставки Кур’єрською службою, то Фінансова компанія (як оператор платіжної системи) повинна направити споживачу електронний документ, що підтверджує факт переказу ним, як держателя ЕПЗ, коштів з рахунку із зазначенням дати здійснення.

У свою чергу Кур’єрська служба повинна видати споживачу розрахунковий документ встановленої форми та змісту (фіскальний касовий чек РРО) на доставлений за вказаною адресою замовлений товар та на послугу з його доставки.

2.2, 2.3 Чи зобов’язана Кур’єрська служба проводити розрахункову операцію на повну суму надання послуги через РРО/ програмний РРО зі створенням  у паперовій та/або електронній формі відповідного фіскального чеку, враховуючи, що кошти від Клієнта за послугу доставки надійдуть на поточний рахунок Кур’єрської служби від фінансової компанії?

Чи зобов’язаний Продавець проводити розрахункову операцію на повну суму надання послуги через РРО/ програмний РРО зі створенням  у паперовій та/або електронній формі відповідного фіскального чеку, враховуючи, що кошти від Клієнта за товар надійдуть на поточний рахунок Продавця від фінансової компанії?

У випадку оплати споживачем товарів та їх доставки переказом коштів з електронного платіжного засобу (банківської картки), проведеним через веб-сайт фінансової компанії, продавець товару та Кур’єрська служба мають провести  розрахункові операції через РРО/ програмний РРО зі створенням  фіскальних касових чеків, які мають бути вручені споживачу разом із замовленим товаром Продавця за визначеною Клієнтом адресою.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.