Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.11.2020 р. № 4567/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації зі сплати земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство, яке обрало спрощену систему оподаткування, поінформувало, що є власником нежилих приміщень у багатоквартирному будинку та обслуговується Компанією, яке в свою чергу не здійснило державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку (далі – Ділянка 1) і відомості про Ділянку 1 відсутні в Державному земельному кадастрі.

Також Товариство має у власності нежитлову будівлі з допоміжними спорудами, розташованою на земельній ділянці (далі – Ділянка 2) площею 0,92 га, що належить Товариству на праві власності, та ¼ частки якої від загальної площі Ділянки 2 займає вказана нежитлова будівля.

Основний вид діяльності Товариства згідно з КВЕД 68.20 – надання в оренду власного чи орендованого майна.

Товариство, посилаючись на п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон), просить надати роз’яснення щодо  звільнення від нарахування, сплати та подання податкової звітності з Податку за Ділянки 1, 2, в тому числі й за прибудинкову територію, які не використовуються Товариством для провадження господарської діяльності, на яких знаходяться приміщення загального користування (хол, коридори, сходи тощо), та які не надані в оренду, або тимчасово припинена господарська діяльність; щодо звільнення з 01.07.2020 від нарахування сплати та подання податкової звітності з Податку за провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання в оренду земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на Ділянках 1, 2 в оренду (найм, позичку); та чи виникає обов’язок зі сплати Податку у разі надання в оренду частки нерухомого майна за всю площу Ділянок або окремих їх пропорційних часток, в тому числі за прибудинкову територію.

Стосовно виникнення у Товариства податкових зобов’язань з Податку за Ділянку 1, на якій знаходяться нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку.

Податок є обов’язковим платежем, що справляється з власників земельних ділянок, а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з плати за землю після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Звертаємо увагу, що оскільки Товариство оформило право власності на нежилі приміщення в будівлі, у нього у порядку ст. 120 Земельного кодексу України виникає право власності на частину земельної ділянки, на якій розміщена будівля, тому співвласникам такої будівлі та відповідних часток земельної ділянки, включаючи Товариство, керуючись п. 1 п. 286.6 ст. 286 Кодексу, доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки щодо оформлення речових прав на таку земельну ділянку.

У разі оформлення співвласниками будівлі, в тому числі й Товариством відповідного права на земельну ділянку (її частин) під нежитловими приміщеннями, у таких співвласників зазначеного нерухомого майна виникнуть обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань та подання податкових декларацій з плати за землю.

Щодо обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з Податку за Ділянку 2.

Законом внесено зміни, зокрема, до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, згідно з якими платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з 01 липня 2020 року з податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої − третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку)).

Отже, починаючи з 01 липня 2020 року у платників єдиного податку другої – третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду, з 01.07.2020 виникає обов’язок сплачувати земельний податок та надавати податкову декларацію з Податку на загальних підставах.

Відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Таким чином, якщо у договорі оренди (найму, позики) земельної ділянки та/або нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці, розмір земельної ділянки, право користування якою передається по договору оренди (найму, позики) не визначений, Податок за таку земельну ділянку та земельну ділянку під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 Кодексу).

Для коректного застосування преференції, визначеної п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, у договорі оренди (найму, позики) нерухомого майна площа або частка земельної ділянки, яка разом з нерухомим майном передається в користування, має бути визначена з дотриманням вимог п. 286.6 ст. 286 Кодексу – пропорційно тій частині площі будівлі (нерухомого майна), що передана в оренду (найм, позику). У такому випадку Податок нараховується пропорційно тій частині площі будівлі, що передана в оренду (найм, позику), з урахуванням прибудинкової території.

З огляду на викладене та з метою уникнення ризиків, пов’язаних з обчисленням податкових зобов’язань з Податку, договір оренди (найму, позики) нерухомого майна має містити розрахунок пропорційності, за яким визначено розмір земельної ділянки, що передається в оренду з нерухомим майном, розташованим на такій земельній ділянці.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).