Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.11.2020 р. № 4562/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку віднесення покупцем сум ПДВ до податкового кредиту при укладенні постачальником договору факторингу, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як викладено у зверненні, платник податку отримує від постачальника електроенергію та не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за поставлену йому електроенергію. Постачальник електроенергії, який визначає дату виникнення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту за операціями з постачання такої електроенергії за касовим методом, для забезпечення проведення розрахунків за електроенергію укладає з банком договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І Кодексу у разі якщо поняття, терміни,  правила  та   положення   інших  актів   суперечать  поняттям,  термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу, фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1082 ЦК України боржник (покупець) зобов’язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта (постачальника) або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником (покупцем) грошової вимоги факторові відповідно до вказаної статті звільняє боржника (покупця) від його обов’язку перед клієнтом (продавцем).

Частиною третьою статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (з урахуванням змін та доповнень) (далі – Закон № 2664), фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2664).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 4 Закону № 2664 факторинг є фінансовою послугою.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V Кодексу, об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу не є об’єктом оподаткування операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу визначено, що до 01.01.2022 платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії відповідно до Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (з урахуванням змін та доповнень), постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу  касовий метод – це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З метою застосування підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу іншими видами компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) товарів (послуг) вважається компенсація вартості таких товарів (послуг) будь-яким способом, відмінним від оплати грошовими коштами.

Правила визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту встановлено статтями 201 та 198 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198  розділу V Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198  розділу V Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу (пункт 198.6 статті 198  розділу V Кодексу).

Таким чином, у ситуації, описаній у зверненні, фінансування під відступлення права грошової вимоги згідно з договором факторингу з  відповідною фінансовою установою для постачальника електроенергії є одним з видів компенсації вартості поставленої електроенергії. Укладання договору факторингу має супроводжуватись складанням відповідних первинних бухгалтерських документів, які міститимуть відомості про господарські операції.

Платник податку – постачальник електроенергії, який застосовує касовий метод податкового обліку, при погашенні заборгованості за поставлену електроенергію шляхом отримання фінансування згідно з договором факторингу, визначає дату виникнення податкових зобов’язань на дату оформлення належним чином такого  договору факторингу із відповідною фінансовою установою та первинних документів, які містять відомості про таку господарську операцію. На таку дату платник податку – постачальник електроенергії визначає податкові зобов’язання з ПДВ та складає відповідну податкову накладну на отримувача електроенергії за правилами, встановленими для обліку ПДВ за касовим методом, яка підлягає реєстрації в ЄРПН. Після реєстрації в ЄРПН такої податкової накладної отримувач електроенергії має право на її підставі включити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту (в межах терміну, встановленого статтею 102 розділу ІІ Кодексу та за умови, що такий отримувач не застосовує касовий метод податкового обліку ПДВ).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.