Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2020 р. № 4541/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо необхідності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до підпункту «г» 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі здійснення операції з ліквідації  (списання) товару у зв’язку з його викраденням за межами митної території України та, керуючись статтею 52 розділу ІІ ПКУ, повідомляє

Як зазначено у зверненні, платник податку на  підставі зовнішньо-економічного контракту здійснює придбання  товару (алкогольних напоїв іноземного виробництва) у особи-нерезидента на умовах EXW Італія (Інкотермс 2020) з подальшим його ввезенням на митну територію України та розмитненням у митному режимі імпорту для реалізації на митній території України. За умовами контракту право власності на товар та ризик випадкового знищення товару переходить до покупця в момент передачі товару нерезидентом за межами митної території України. У зв’язку з викраденням товару за межами митної території України такий товар на митну територію України не ввозився, його митне оформлення не здійснювалося, а платником було здійснено списання вартості придбаних товарів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів та митних платежів, регулюються нормами ПКУ та Митного кодексу України (далі - МКУ) (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ і пункт 2 статті 1 розділу I МКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 розділу V ПКУ базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 198 розділу V ПКУ).

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ), а документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 розділу V ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Таким чином, якщо платник ПДВ здійснює списання товару (зокрема, у зв’язку з викраденням), то такий товар не може бути використаний у межах господарської діяльності платника. Податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ у разі такого списання імпортованого товару нараховуються на суму ПДВ, сплачену під час митного оформлення такого товару та віднесену до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформленої митної декларації.

У даному випадку, оскільки товар був викрадений за межами митної території України, на митну територію України не ввозився, а його митне оформлення не здійснювалося та сума ПДВ не сплачувалася   і податковий кредит за такою операцією не формувався, то обов’язку нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ у платника не виникає.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.