Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2020 р. № 4609/ІПК/08-01-33-02-11

Головне управління ДПС у Запорізькій області,  керуючись ст.53 Податкового кодексу України (далі-Кодекс), з урахуванням висновків, викладених у рішенні (…..)  надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо деяких питань обліку та  сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та перебуває на обліку у  контролюючому органі, і при цьому є найманим працівником на  підприємстві.

Статтею  129 ¹  Конституції  України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Водночас, відповідно до ст. 67 Конституції  України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок),   умови та порядок  нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених  Законом №2464, або в частині, що не суперечить  Закону №2464 (п.1 ст.2 Закону №2464).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, є платниками єдиного внеску (п.5 частини першої ст. 4 Закону №2464).

Згідно із п.2 частини першої ст.7 Закону №2464  для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, єдиний внесок  нараховується  на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином,  обов’язок визначення бази нарахування  єдиного внеску покладено на  платників зазначених у п.5 частини  першої ст.4 Закону №2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Крім того,  відповідно до п.1 частини першої ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є  роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою  нарахування єдиного внеску  для роботодавців є  сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 частини першої ст.7 Закону №2464).

Згідно з частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс.  до  бази нарахування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний  своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (частина друга ст.6 Закону №2464).

Враховуючи викладене платник єдиного внеску, визначений п.5 частини  першої ст.4 Закону №2464, який перебуває на обліку у контролюючому органі, у разі неотримання доходу у звітному періоді,  зобов’язаний визначити  базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Разом з тим рішення (…..)  полягає в такому.

Згідно з  п.п.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу  самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність -  це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.2 частини першої ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п.3 частини першої ст.1 Закону №2464).

Аналіз норм п.п.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу  та статей 4, 7 Закону №2464   свідчить, що  особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід від такої незалежної професійної діяльності.

Законом  №2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

Із системного аналізу норм Закону №2464 вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску  є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових  виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином,  фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та перебуває на обліку у  контролюючому органі, і  є найманим працівником на  підприємстві (позивач), є застрахованою особою, оскільки єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець у розмірі не менше мінімального, що  виключає обов’язок зі сплати єдиного  внеску позивачем, як особою що має право провадити  адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він не отримував дохід від такої діяльності.

Згідно з п.52.2 ст.52 Кодексу ця  консультація надана  з урахуванням висновків, викладених у рішенні (…..)  має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.