Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.11.2020 р. № 4553/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо коригування фінансового результату до оподаткування по операціях з активами з права користування за договорами оренди, які перебувають на реконструкції та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Як зазначено у зверненні платник веде бухгалтерський облік за міжнародними стандартами фінансової звітності та укладає договори оренди приміщень. В подальшому, у зв’язку з необхідністю оновлення окремих орендованих об’єктів для забезпечення подальшого використання, такі об’єкти тимчасово повертаються орендодавцю на підставі акту прийому-передачі з метою проведення реконструкції.

При цьому договір оренди тимчасово розривається та після закінчення реконструкції укладається знов.

Підприємством на період реконструкції продовжується нарахування амортизації активу та відсотків за орендним зобов’язанням.

Після закінчення реконструкції орендодавцем, поновлюється використання реконструйованого об’єкта та здійснюється переоцінка орендного зобов’язання та активу відповідно переглянутих умов договору оренди.

У платника виникли наступні питання:

чи має право підприємство відображати в податковому обліку амортизацію активів з права користування та відсотків за орендним зобов’язанням по орендованих об’єктах, які тимчасово не використовуються у зв’язку з реконструкцією;

не здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях з активами з права користування, які перебувають на реконструкції.  

Лізингова (орендна) операція – господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк (п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Статтею 138 Кодексу встановлені різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів.

Згідно з абзацом першим п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з абзацом першим п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму  розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 Кодексу.

Вимоги пп. 138.1 - 138.3 ст. 138 Кодексу не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди (п. 138.4 ст. 138 кодексу), яким відповідно до п.п. 14.1.1² п. 14.1.1 ст. 14 Кодексу визначається визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди.

У разі використання міжнародних стандартів фінансової звітності нормативним документом, що регламентує принципи визнання, оцінки, подання оренди та розкриття інформації про неї є Міжнародний стандарт фінансової звітності 16 «Оренда» від 30.06.2017 (далі – МФЗС 16).

Згідно з параграфом 22 МФЗС 16 на дату початку оренди орендар визнає актив з права користування та орендне зобовʼязання.

Отже, операції з активами з права користування за договорами оренди, визнаними орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності, відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку без застосування коригування різниць згідно з пп. 138.1 - 138.3 ст. 138 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.