Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.11.2020 р. № 4692/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання окремих послуг з охорони здоров'я, надіслане до ДПС листом ГУ ДПС у Київській області, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство здійснює операції з постачання платних послуг з охорони здоров’я на підставі ліцензії на здійснення медичної практики.

Організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні регулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі – ОЗУ № 2801)

Відповідно до статті 3 ОЗУ № 2801 заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Положеннями статті 17 ОЗУ № 2801 визначено, що провадження господарської діяльності в сфера охорони здоров'я, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, дозволяється лише за наявності ліцензії.

Слід зазначити, що у відповідності до вимог пункту 15 частини 1 статті 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» медична практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Тобто, медична практика, що здійснюється, зокрема, комунальними закладами охорони здоров’я, також передбачає ліцензування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1138 (далі – Постанова № 1138) затверджено Перелік платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти. Так, до таких послуг належать медичні огляди:

для отримання виїзної візи (крім службових відряджень державних службовців та при виїзді на лікування за наявності відповідних медичних документів);

попередні профілактичні медичні огляди при прийнятті на роботу та для попередні профілактичні медичні огляди при прийнятті на роботу та для отримання посвідчення водія транспортних засобів (крім випадків, коли медичні огляди проводяться за направленнями органів державної служби зайнятості), медичні огляди для отримання дозволу на право отримання та носіння зброї громадянами, а також відповідні періодичні профілактичні медичні огляди.

Також, постановою Кабінету Міністрів України, від 23.05.2001 № 559 затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам та Порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок.

Відповідно до цього Порядку проводяться обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, та видача їм особистих медичних книжок.

Зазначені медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців (підприємство, установа, організація або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників).

Громадяни, які займаються індивідуальною діяльністю, проходять медичний огляд та отримують особисту медичну книжку за власні кошти.

Тобто, профілактичні медичні огляди у відповідності до законодавства замовляють підприємства, установи, організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, та громадяни, які займаються індивідуальною (тобто також підприємницькою) діяльністю.

Крім того, вказаною постановою профілактичні медичні огляди прирівняні до обов’язкових медичних оглядів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» i «б» пункту 185 .1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Згідно з підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім послуг, перелічених в абзацах «а» - «о» даного пункту.

Отже, пільговий режим оподаткування мають право використовувати виключно заклади охорони здоров'я та реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають ліцензію на постачання послуг з охорони здоров'я.

Щодо питання 1 – 3

Лабораторні, діагностичні, консультативні послуги та послуги з штучного переривання вагітності включено до Переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров'я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого Постановою № 1138.

Звільнення від оподаткування ПДВ, визначене підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, мають використовувати виключно заклади охорони здоров’я та реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають ліцензію на постачання таких послуг.

Перелік закладів охорони здоров’я затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я та посад фахівців у галузі охорони здоров'я у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180.

Таким чином, послуги з охорони здоров'я, які надаються закладами охорони здоров'я та реабілітаційними установами для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю за наявності спеціального дозволу (ліцензії) на проведення відповідних видів послуг з охорони здоров'я звільняються від оподаткування ПДВ за умови, що такі операції не перелічені в абзацах «а» – «о» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ.

З питання правомірності віднесення комунального некомерційного підприємства до категорії закладів охорони здоров’я, зазначених у Постанові № 1138, а зазначених у зверненні послуг до певної категорії послуг з охорони здоров’я, пропонуємо звернутися до Міністерства охорони здоров'я України як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, зокрема здійснює нормативно-правове регулювання у сфері охорони здоров'я.

Щодо питання 4-5

Порядок та організація надання медичних послуг з проведення попередніх (при зарахуванні на роботу) та періодичних медичних оглядів визначений наказами Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за
№ 846/14113, та від 23.07.2002 № 280 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.08.2002 за № 639/6927.

Згідно даних наказів, попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди є обов’язковими для окремих професій, виробництв та організацій, для працівників, зайнятих на певних видах робіт, крім того, для осіб віком до 21 року.

Враховуючи вищенаведене, у разі віднесення попередніх (при зарахуванні на роботу) та періодичних медичних оглядів, які проводяться, до обов’язкових, операції по проведенню таких медичних оглядів звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.5 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, оскільки не підпадають під виключення, зазначені в даному підпункті.

Додатково інформуємо, що на попереднє звернення платника з аналогічного питання була надана індивідуальна податкова консультація, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 11.04.2019 № 1550/6/99-99-15-03-02-15/ІПК. Оскільки норми законодавства, які вона роз’яснює, не зазнали змін, платник податку може використовувати наведену індивідуальну податкову консультацію у своїй господарській діяльності.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.