Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.11.2020 р. № 4731/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

У зверненні Товариство зазначає, що здійснює закупівлю газу скрапленого, який в подальшому надається (без переходу права власності на нього) як одна із складових частин давальницької сировини (енергоносій, що використовується як пальне в роботі печі) підприємцю контрагенту для виготовлення не підакцизного товару.

Обсяг переданого газу протягом календарного року перевищує 1000 кубічних метрів.

Місцем безпосередньої доставки скрапленого газу та перехід права власності на газ до Товариства є адреса виробничих площ виконавця робіт з переробки давальницької сировини (поставки газу здійснюється транспортом постачальника на умовах DDPІнкотермс 2010).

Товариство самостійно не здійснює транспортування газу, не має транспортних засобів для транспортування пального, не має власних або орендованих приміщень та територій, не здійснює перероблення/зберігання пального.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи потрібно Товариству зареєструватися платником акцизного податку?
2. Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на право зберігання пального?

До запитання 1.

З 1 липня 2019 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» до Кодексу, згідно з якими, зокрема, але не виключно замість Системи електронного адміністрування реалізації пального (далі - СЕА РП) запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового(далі – СЕА РПСЕ).

Згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є, зокрема особа, яка реалізує пальне.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію, зокрема пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Суб’єкти господарювання, які відповідають визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в СЕА РПСЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року (п. 22 підрозділу 5 розділу ХХ  «Перехідні положення» Кодексу).

Реалізація пального для цілей розділу VIКодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власногоспоживаннячипромисловоїпереробки;

будь-якиміншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Визначення терміну акцизний склад передбачено п.п.14.1.6 п. 14.1 ст.14 Кодексу, а саме,акцизний складзокрема – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Правила Інкотермс 2010 - це умови поставки в договорі купівлі-продажу товарів та перехід ризиків втрати чи пошкодження товару, а також витрат сторін контракту, пов’язаних із поставкою товару. Правила Інкотермс не регулюють перехід права власності на товар. Так, термін DDP згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані з доставкою товару до місця призначення, та передбачає максимальний обсяг обов’язків продавця.

Згідно глави 61 Цивільного кодексу України«Цивільний кодекс України» від 16.01.2003 № 435-IV за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу(ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (ст. 840Цивільного кодексу України).

Враховуючи вище викладене, якщо перехід права власності на пальне від постачальника до Товариства (одночасно виступає Замовником) відбувся під час фактичного відвантаження пального з пересувного акцизного складу безпосередньо Підряднику, то розпорядником пересувного акцизного складу, яким здійснювалось його транспортування є власник такого пального, тобто Постачальник.

Оскільки, реалізацію пального у розумінні п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 Кодексу (у редакції від 01.07.2019), тобто відвантаження з пересувного акцизного складу здійснюється  Постачальник, як розпорядник акцизного складу пересувного, за адресою виробничих площ Підрядника, то зобов’язання складання акцизних накладних та реєстрація їх в єдиному державному реєстрі акцизних накладних виникає у Постачальника, відповідно необхідності у реєстрації платником акцизного податку у Товариства не виникає.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

До запитання 2.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі – Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, зберігання пального може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками(у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

З огляду на зазначене, у разі якщо Товариство у своїй господарській діяльності не здійснює зберігання пального та не має місця зберігання пального, у розумінні ст. 1 Закону № 481, Товариству не потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.