Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.11.2020 р. № 4783/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення, надіслане до ДПС листом Головного управління ДПС у Полтавській області, щодо правильності складання податкової накладної та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, підприємство уклало договір на виконання робіт з комунальною організацією, згідно з яким підприємство є підрядником.  Джерелом  фінансування робіт є субвенція з державного бюджету  місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України», та кошти місцевих бюджетів. В той же час звернення не містить детальної інформації щодо порядку проведення розрахунків за операціями з виконання робіт, а копія договору про закупівлю робіт (договору підряду), додана до звернення, є неповною (містить вибіркові сторінки та пункти зазначеного договору), що не дає змоги однозначно ідентифікувати суть здійснюваних операцій та порядок оплати підрядних робіт, що виконуються платником податку.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин визначено Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Відповідно до частини першої статті 2 розділу I БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (частина третя статті 10 розділу I БКУ).

Одержувачем  бюджетних коштів (далі – одержувач) є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (підпункт 38 пункту 1 статті 2 Глави 1 розділу І БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів (далі – розпорядник) – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету (підпункт 47 пункту 1 статті 2 Глави 1 розділу І БКУ).

Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, зокрема, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2012 за № 1206/21518.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V  ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до  статті 186 розділу V ПКУ.

Пунктом 187.1. статті 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V  ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

Враховуючи вищенаведене, якщо оплата постачальнику (підряднику) вартості підрядних робіт здійснюється одержувачами та/або розпорядниками за рахунок бюджетних коштів (коштів, які перераховуються з відповідного рахунку, відкритого в органах Державної казначейської служби України) та за умови, що такі кошти отримувалися одержувачами та/або розпорядниками не в рахунок компенсації (оплати) вартості товарів/послуг і при їх отриманні не визначалися податкові зобов’язання з ПДВ, то у виконавця робіт (підрядника) дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ має визначатися відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ (на дату перерахування бюджетних коштів на його банківський рахунок).

У випадку, якщо розрахунки з постачальником (підрядником) здійснюють особи, що не мають статусу одержувача та/або розпорядника бюджетних коштів, то податкові зобов’язання з ПДВ у такого постачальника природного газу виникатимуть відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ (за правилом «першої події»).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 розділу ІІ ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).