Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.11.2020 р. № 4851/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо використання ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів для нарахування амортизації у податковому обліку, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

У платника виникла необхідність отримання роз’яснення щодо врегулювання питань оподаткування переоціненої вартості основних засобів, що використовується для цілей нарахування податкової амортизації.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Яку ліквідаційну вартість основного засобу повинно використовувати товариство для нарахування амортизації в податковому обліку поточного періоду: ту, що була визначена при введенні основного засобу в експлуатацію, чи переглянуту при переоцінці в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності (ст. 1 Закону № 996).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 цього пункту.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 Кодексу.

Згідно п. 6 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» від 01.01.2014 сума, що амортизується, – це собівартість активу або інша сума, що замінює собівартість, за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість активу – це попередньо оцінена сума, яку суб’єкт господарювання отримав би на поточний час від вибуття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному по закінченні строку його корисної експлуатації.

Таким чином, ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку. При визначенні вартості основних засобів, що амортизується, у т.ч. у податковому обліку, платник податку вираховує ліквідаційну вартість об’єкта основних засобів, визначену відповідно до правил бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено обліковою політикою підприємства.  

 Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.