Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.11.2020 р. № 4702/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо порядку оподаткування доходів, які виплачуються фізичною особою – підприємцем – резидентом України на користь фізичної особи – підприємця – резидента Російської Федерації, у вигляді платежів за договором  поставки програмної продукції (програмного забезпечення), умовами якого передбачено передання замовнику-резиденту України  за Актом приймання-передачі примірника (екземпляру) такої продукції, виготовленої нерезидентом згідно з відповідним технічним завданням, та  перехід всіх майнових авторських прав  до замовника, і щодо застосування українсько-російського договору про уникнення подвійного оподаткування, в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.2.2 п. 163.2 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування нерезидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено п. 170.10 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.10.1 якого доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів.

Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів (п.п. 170.10.3
п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено ст. 165 Кодексу.

Разом з тим доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу встановлено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Також вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відс., визначену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, доходи, які виплачуються самозайнятою особо – резидентом на користь фізичної особи – нерезидента оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Разом з тим відповідно до положень п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації  про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень  від сплати  податків (далі – Угода), яка ратифікована Верховною Радою України 06.10.1995 (Закон України № 369/95-ВР) і є чинною з 03.08.1999, застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав».

  Існуючими податками, на які поширюється Угода, в Україні є, зокрема, «прибутковий податок з громадян» (п. 3 ст. 2 Угоди). 

У розумінні Угоди термін «особа» означає «фізичну особу, юридичну особу, у тому числі підприємство або будь-яке об’єднання осіб» (п.п. г) п. 1 ст. 3 Угоди).

Резиденція осіб, на яких поширюються положення Угоди, визначається положеннями ст. 4 Угоди.

Пунктами 1 та 2 ст. 14 «Доходи від незалежних особистих послуг» Угоди  передбачено:

«1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, може оподатковуватись в другій Договірній Державі, тільки якщо:

а) цей резидент володіє у цій другій Державі постійною базою, яка використовується ним з метою проведення своєї діяльності і доход відноситься до цієї постійної бази, або

б) доход виплачується з джерел у цій другій Державі.

2. Вираз «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну діяльність у галузі мистецтв, наукову, спортивну, літературну, виховательську або викладацьку, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів, аудиторів і бухгалтерів».

З огляду на зазначені положення Угоди та виходячи із змісту звернення, платежі, що сплачуються резидентом України на користь резидента Російської Федерації - приватного підприємця за договором про постачання програмної продукції (програмного забезпечення), є доходом російського резидента від діяльності незалежного характеру (з надання професійних послуг) із джерелом його походження з України, який згідно з положеннями п. 1 ст. 14 Угоди може оподатковуватись в Україні.

Тобто до таких доходів застосовується порядок оподаткування, встановлений відповідними положеннями Кодексу.

При цьому нерезиденту надається право на використання переваг міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства, у т.ч. міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, в частині оподаткування доходів фізичних осіб - нерезидентів слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань, зокрема договору поставки щодо придбання програмної продукції (програмного забезпечення), тощо.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.