Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.12.2020 р. № 4952/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку складання податкових накладних та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту при укладенні договору про відступлення права вимоги та при отриманні переказного векселя і, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як вбачається із звернень, обидва питання стосуються однієї і тієї ж операції з постачання товару (вугілля та продуктів його збагачення) платником податку. Продавець (запитувач) і покупець  визначають дату виникнення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту за касовим методом. Платник податку має намір підписати договір про відступлення права вимоги або отримати розрахунок за поставлений товар переказним векселем.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V                  ПКУ  при  здійсненні операцій з постачання товарів/послуг  на дату виникнення

податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації  у порядку,  визначеному законодавством,  кваліфікованого  електронного підпису

уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.10 статті 187 розділу V ПКУ платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ тимчасово, до 1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2022 року.

Під поняттям «касовий метод» для цілей оподаткування згідно з розділом V ПКУ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункт 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11                   статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Щодо нарахування податкових зобов’язань, складання податкової накладної та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту при укладенні договору про відступлення права вимоги

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Правила заміни кредитора (відступлення права вимоги) визначено статтями 512-519 ЦКУ.

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правила заміни боржника (переведення боргу) визначено статтями 520-524 ЦКУ.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦКУ (тобто в порядку, аналогічному передбаченому для заміни кредитора у зобов’язанні).

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

При цьому під відступленням права вимоги розуміється операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації (підпункт 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Слід зазначити, що звернення містить суперечливу інформацію щодо здійснюваних платником податку операцій, що не дає змоги ідентифікувати, яка саме операція здійснюється – з відступлення права вимоги чи з переведення боргу. Так, у зверненні зазначено, що платник податку поставив Підприємству № 1 продукцію, оплата за яку не здійснювалась (тобто, такий платник податку у даній ситуації виступає кредитором по відношенню до Підприємства № 1). В той же час у зверненні повідомлено, що Підприємство № 1 є кредитором по відношенню до платника податку та  передає (відступає) право вимоги заборгованості такого платника податку до Підприємства № 2.

Таким чином, надання конкретних висновків щодо нарахування податкових зобов’язань та складання податкової накладної при укладенні договору про відступлення права вимоги  у ситуації, про яку йдеться у зверненні, можливе лише у разі надання платником податку  інформації (документів, матеріалів), що дадуть змогу однозначно ідентифікувати предмет запиту.

Щодо віднесення покупцем сум ПДВ до податкового кредиту слід зазначити, що будь-який платник податку має право звернутися до контролюючого органу в порядку, визначеному статтею 52 розділу ІІ ПКУ, для отримання індивідуальної податкової консультації. Отже, відповідь на питання щодо формування податкового кредиту покупцем може бути надана такому платнику податку - покупцю на підставі його відповідного звернення із зазначенням суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій.

Щодо визначення податкових зобов’язань та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту при отриманні від покупця переказного векселя

Як зазначено у зверненні, платником податку поставлено товар покупцю, який застосовує касовий метод формування податкового кредиту. Такий покупець має намір розрахуватися за товар переказним векселем.

Відносини, що виникають під час розміщення та обігу цінних паперів,  регулюються Законом України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV  «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі – Закон № 3480).

Пунктом 1 статті 3  Закону № 3480 визначено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Векселі належать до боргових цінних паперів - цінних паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання (підпункт 2 пункту 5 статті 3  Закону № 3480).

Пунктом 189.7 статті 189 розділу V Кодексу визначено, що у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із статтею 185 ПКУ, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями − така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

На номінал векселя, у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються (пункт 189.8 статті 189 розділу V Кодексу). 

Таким чином, у ситуації, описаній у зверненні, якщо на дату передачі покупцем продавцю переказного векселя зобов’язання такого покупця перед продавцем за отриманий товар припиняється, то для постачальника, який застосовує касовий метод визначення податкових зобов’язань, отримання від покупця переказного векселя в оплату за товар є отриманням іншого виду компенсації вартості поставлених товарів. На дату отримання такого іншого виду компенсації вартості товару постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, та скласти і зареєструвати у встановлений ПКУ термін відповідну податкову накладну. Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є підставою для включення покупцем товару сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.