Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.12.2020 р. № 4938/ІПК/20-40-04-07-10

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС області), керуючись статті 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянуло Ваш запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо визначення статусу податкового резидента та оподаткування спадщини, з урахуванням фактично викладених обставин, у межах компетенції, повідомляє таке.

Як зазначено у зверненні, фізична особа - спадкоємець є громадянкою Грузії, померлий чоловік також є громадянином Грузії. Спадкоємець приймає у спадщину рухоме та нерухоме майно. Зазначені фізичні особи перебували у шлюбі, спільно з членами сім’ї (діти) протягом тривалого часу постійно проживали на території України. Спадкодавець був зареєстрований за місцем постійного проживання та отримував пенсію на території України.  Спадкоємець має посвідку на постійне місце проживання  в Україні. Платниками самостійно визначено центр життєвих інтересів на території України.

Щодо визначення статусу резидента України спадкодавця та спадкоємця, документів, що підтверджують такий статус, у розумінні ПКУ, повідомляємо таке.

Пунктом 19¹.1 статті 19¹ ПКУ визначено функції контролюючих органів, зокрема контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами ПКУ.

Нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України (підпункт «в» 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (стаття 29 Цивільного кодексу України).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим ПКУ.

В той же час, слід зазначити, що іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, згідно зі статтею 6 Закону України  від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1382) зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до Закону № 1382 документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, – це паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

При цьому, наявність у відповідному документі відомостей про місце проживання іноземця в Україні не може свідчити про резидентський статус платника податку в Україні, оскільки такі відомості не підтверджують факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні.

Тобто, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа є нерезидентом.

Слід зазначити, що ПКУ не встановлено окремої норми для визначення контролюючим органом резидентського статусу для спадкодавця та спадкоємця, які є громадянами іноземної держави.

Разом з тим, відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів (ст. 42 Закону № 3425).

Відповідно до ст. 46 Закону № 3425 нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, у тому числі документи   для встановлення резидентського статусу.

Щодо порядку оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину майна, майнових чи немайнових прав повідомляємо таке.

Відповідно до підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПКУ вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступеня споріднення,  оподатковується за нульовою ставкою. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (абзац перший підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Разом з тим, незалежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем для оподаткування будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента, згідно з підпунктом 174.2.3 пункту 174.2 статті 174 ПКУ застосовується ставка податку на доходи фізичних осіб, визначена пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків).

Крім того, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з ПКУ включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить           1,5 відсотка.

Згідно з пунктом 174.3 статті 174 ПКУ, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

При цьому дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями-резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (абзац другий пункту 174.3 статті 174 ПКУ).

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлено статтею 179 ПКУ, згідно з пунктом 179.1 якої платник податку зобов'язаний подавати річну податкову декларацію відповідно до ПКУ.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платника податку на доходи фізичних осіб - до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (підпункт 49.18.4 пункт 49.18 статті 49 ПКУ).

При цьому фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суми податкових зобов'язань, зазначені в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 ПКУ).

Враховуючи зазначене, вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем, який є членом сім’ї спадкодавця першого або другого ступенів споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою. Крім того, вказаний дохід звільняється від оподаткування військовим збором.

Разом з тим дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий фізичною особою – резидентом від фізичної особи – нерезидента, незалежно від ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка. При цьому особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину з урахуванням особливостей абзацу другого пункту 174.3 статті 174 ПКУ.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.