Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.11.2020 р. № 4904/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо справляння плати за землю(земельного податку та/або орендної плати) (далі − Плата), та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування з видом діяльності – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Товариство є власником нежилих приміщень у багатоквартирному будинку.

Управління будинком здійснюється керуючою компанією, яка не здійснила державну реєстрацію прав на  земельну ділянку під будинком.

Товариство запитує, (1, 2) чи виникає у керуючої компанії обов’язок з декларування та сплати Плати за земельну ділянку під будинком у разі відсутності оформлених прав на цю земельну ділянку, (3, 4) чи виникає з 01.07.2020 у Товариства обов’язок з декларування Плати, якщо право на землю Товариством не оформлено, але Товариство є власником частини нежилого приміщення, (5) якщо у Товариства виникають обов’язки з декларування та сплати Плати, які ставки земельного податку застосовуються.

1 - 2. Податкова консультація надається на питання, що порушуються заявником, з урахуванням викладених у зверненні фактичних обставин, при цьому у зверненні має бути зазначено, у чому саме полягає практична необхідність отримання податкової консультації (пп. 52.1, 52.3 ст. 52 Кодексу).

Звернення в частині питань 1 та 2 не відповідає вимогам ст.52 Кодексу, оскільки ці питання стосуються іншої юридичної особи.

3 - 5. Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з Плати після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», які набрали чинності з 01.07.2020, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Норма п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу може бути застосована до платників земельного податку у розумінні п.269.1 ст. 269 Кодексу.

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з Плати після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Обов’язок з декларування Плати виникає у власників земельних ділянок та/або користувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п.287.1 ст. 287 Кодексу).

Таким чином у Товариства не виникає обов’язок з декларування Плати за земельну ділянку, правовстановлюючі документи на яку у Товариства відсутні.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Товариство, яке володіє частиною майна у будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через керуючу компанію, яка на виконання вимог ст.ст. 42, 125 та 126 Земельного кодексу України має зареєструвати відповідні права (власності або користування) на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).