Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.12.2020 р. № 4985/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнання заборгованості безнадійною та віднесення її до складу витрат та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні у товариства на поточному рахунку в банку, який ліквідовано, залишились кошти.

Товариство просить надати роз’яснення щодо визнання заборгованості безнадійною на суму коштів, які залишилися на поточному рахунку ліквідованого банку (лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який підтвердив ліквідацію банку-боржника як юридичної особи) та віднесення цих коштів до складу витрат.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так, згідно з п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією вважається для цілей застосування положень Кодексу безнадійною заборгованістю.

Отже у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

Правові засади ліквідації банків визначено Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2121 ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 77 Закону № 2121 встановлено, що процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк, як юридична особа, ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

Отже, заборгованість банка, який ліквідується, може вважатись для цілей застосування положень Кодексу безнадійною заборгованістю відповідно до вимог п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу лише після підтвердження ліквідації банку записом про державну реєстрацію його припинення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, кошти, що знаходяться на поточному рахунку банку, який виведено з ринку та по ньому проведена процедура ліквідації, визнаються безнадійною заборгованістю згідно з п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів або резервів очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.