Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.12.2020 р. № 5059/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

У зверненні Товариство зазначає, що здійснює господарську діяльність через виробничо-структурні підрозділи (кількість 21), що розташовані в різних адміністративних районах. Для потреб власного споживання Товариство придбаває наливом та у споживчій тарі різної місткості (до 5 літрів і більше 5 літрів) підакцизне пальне, що відповідає опису «Палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об.% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350^о С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу ASTMD 86), крім палива пічного побутового, базових олив, інших мастильних матеріалів, та інших дистилятів, які під час фракційної розгонки за методом  ISO 3405 (або аналогічним методом ASTMD 86) при температурі 350^о С та атмосферному тиску переганяють не більше 35 об.%» та «Тільки розчинники або розріджувачі на основі метанолу; інші готові сіміші на основі метанолу». До моменту використання для потреб власного споживання придбане підакцизне пальне зберігається за місцем розташування виробничо-структурних підрозділів у споживчій тарі постачальника та у власній тарі (у нестаціонарних бочках, баках, каністрах). Придбане підакцизне пальне не реалізується іншим особам.

Як зазначено у зверненні Товариство не є розпорядником жодного акцизного складу.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи вважаються ємності для цілей застосування статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі – Закон № 481) та п.п. 14.1.6            ст. 14 Кодексу власна нестаціонарна тара Товариства різної місткості (бочки, каністри, баки) та споживча тара виробників (постачальників) місткістю як до 5 літрів, так і більше 5 літрів, в якій Товариство зберігає придбане підакцизне пальне до моменту його використання для потреб власного споживання?
2. Якщо так (вважається), то як Товариству визначити загальну місткість таких ємностей (власноїнестаціонарної тари та споживчої тари різної місткості) для:

а) зазначення у заяві Товариства на отримання ліцензії на право зберігання пального на території (у приміщенні) окремого виробничо-структурного підрозділу Товариства;

б) порівняння з показником загальної місткості у 200 кубічних метрів (що є одним із критеріїв акцизного складу згідно з п.п. 14.1.6 Кодексу) для вирішення питання чи є акцизним складом територія (приміщення) окремого виробничо-структурного підрозділу Товариства,

враховуючи той факт, що кількість одночасно використаних для зберігання ємностей (нестаціонарної власної тари та споживчої тари) не є постійною величиною (залежить від потреб власного споживання Товариства)?

До зазначених запитань.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України встановлені Законом № 481.

Згідно з абзацом п’ятдесят першим статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до абзацу п’ятдесят п’ятого частини першої статті 1 Закону № 481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною першою статті 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 15Закону № 481).

Перелік документів необхідних для отримання ліцензій, розмір сплати визначено ст. 15 Закону №481.

Для отримання зокрема ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

-документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

-акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

-дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Для здійснення контролю суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Крім цього, відповідно до Порядку ведення Реєстру, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку до контролюючих органів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891, визначено, що резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Отже, якщо Товариство здійснює зберігання пального (у тому числі для потреб власного споживання чи промислової переробки), йому необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання, крім випадків передбачених Законом № 481 коли такі ліцензії не отримуються.

Таким чином, у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального(виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) суб’єкти господарювання зазначають про використання пального для потреб власного споживання чипереробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження, а у разі використання ємностей зазначається лише їх фактичне місцезнаходження.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема але не виключно:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже, у разі якщо Товариствозберігає пальнедля власних потреб в приміщенні або на території в ємностях,загальна місткість якихне перевищує 200 кубічних метрівта/або планує отримувати протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів,то у нього відсутній обов’язок щодо реєстрації зазначенихакцизнихскладів.

У разі якщо Товариство зберігає пальнедля власних потреб в приміщенні або на території в ємностяхзагальна місткість яких перевищує 200 кубічних метрів та/або планує отримувати протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів і більше то йому необхідно зареєструвати зазначений акцизний склад.

Разом з цим, у разі якщо Товариствоє розпорядникомхоча б одного акцизного складу в тому числі за іншими адресами, то йомунеобхідно зареєструвати як акцизний склад, місця зберігання пального незалежно від загальної місткості розташованих на ньому ємностей для навантаження-розвантаження тазберігання пального, а також обсягів отриманого пального протягом календарного року.

Згідно формату даних та структури Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, якийзатверджено наказом Міністерства фінансів України 27 листопада 2018 року №944 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2019 р. за №4/32975, реєстр містить інформацію щодо обсягів залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, щодо добового обсягу отриманого та реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці за кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД на акцизному складі (літри, приведені до температури 15° C) (п.п. 18 п. 2 розділу ІІ), а саме, дані наводяться у  таблиці 6 Довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.

При визначенні загального об’єму ємностей для зберігання пального треба враховуватимісткістьусіх ємностей(резервуарів, тари, балонів, упаковки) для навантаження-розвантаження та зберігання пального, які розташованихв приміщенні або на території де зберігається пальне.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.