Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.12.2020 р. № 5100/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула заяву ФОП.......від ... №... (вх. ДПС № ...2від.... ) щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та повідомляє таке.

Щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) при наданні суб’єктом господарювання послуг з доступу до мережі Інтернет.

Правовідносини у цій сфері регулюються Податковим кодексом України (далі – Кодекс), Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Законом № 265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону № 265:

розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ – документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну (ст. 2 Закону № 265);

місце проведення розрахунків – місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону № 265);

Пунктом 2 ст. 3 Закону № 265 встановлено обов’язок суб’єктам господарювання надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, затвердженим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 зі змінами та доповненнями.

Законом від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації» визначено правові засади діяльності операторів, провайдерів комунікацій, провайдерів програмних послуг, операторів та провайдерів телекомунікацій під час надання дистанційних послуг кабельного телебачення та доступу до мережі інтернет (далі – Закон № 1280-ІV).

У Законі № 1280-ІV терміни вживаються в такому значенні:

абонент – споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі;

кінцеве обладнання – обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг;

пункт закінчення телекомунікаційної мережі – місце стику (з'єднання) мережі телекомунікацій та кінцевого обладнання;

Пунктом 2 ст. 63 Закону № 1280-ІV встановлено порядок, умови надання та отримання телекомунікаційних послуг, а саме:

1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації;

2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Отже, у розумінні Закону № 265 абонент – особа (споживач), що отримує послугу;

кінцеве обладнання – місце отримання послуг;

пункт закінчення телекомунікаційної мережі – місце надання послуг;

діяльність операторів, провайдерів комунікацій, провайдерів програмних послуг, операторів та провайдерів телекомунікацій під час надання дистанційних послуг кабельного телебачення та доступу до мережі інтернет є звичайною господарською діяльністю у сфері телекомунікаційних послуг та електронної комерції.

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем і визначає права та обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, підпунктом 14 п. 1 ст. 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом № 675, забезпеченням доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або зі зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно до абзацу другого п. 1 ст. 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема за допомогою переказу коштів чи оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Водночас продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, мають надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (п. 3 ст. 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (далі – ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Водночас згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист  від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана під час здійснення розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Враховуючи викладене, якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (послугу) і розрахунок за товар (послугу) було здійснено із застосуванням небанківських платіжних терміналів, ЕПЗ та платіжних систем та низки інших учасників інтернет-еквайрингу, разом з небанківськими ПТКС, такі операції здійснюються із обов’язковим застосуванням РРО надавачем послуги та видачею споживачу (абоненту) розрахункового документа встановленої форми (чека РРО).

Зауважуємо, що під час визначення відносин суб’єкта господарювання з отримувачем товару (послуги) в обов’язковому порядку потрібно визначати, зокрема, місце надання послуг.

У випадку надання телекомунікаційних послуг таким місцем є кінцеве обладнання абонента, яке розміщене в пункті закінчення телекомунікаційної мережі відповідно до укладеного договору (тобто місце безпосереднього отримання споживачем телекомунікаційних послуг).

Саме тому суб’єкт господарювання сфери телекомунікаційних послуг зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах.

Цю позицію ДПС підтвердив і НБУ листом від 24.04.2020 № 57-0009/20338, де зазначив, що до розрахункових операцій у розумінні Закону № 265 не належать розрахунки, здійснені за допомогою переказу коштів з рахунку платника без використання ЕПЗ на рахунок отримувача.

При цьому розрахунковий документ має бути сформовано та надруковано в момент здійснення розрахункової операції. Також у цьому разі в суб’єкта господарювання виникає обов’язок щодо видачі отримувачу товару (послуги) розрахункового документа (чек з РРО) або безпосередньо, або в будь-який інший зручний спосіб, зокрема за допомогою кур’єрської служби, поштової служби тощо, яка може бути як сторонньою організацією, так і структурною одиницею продавця товару (надавача послуги).

Водночас, у разі здійснення розрахунків за допомогою переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або внесенням коштів через касу банку або використання банківських терміналів самообслуговування (ПТКС, що належать банкам), застосування РРО є не обов’язковим.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.