X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.12.2020 р. № 5033/ІПК/99-00-04-05-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) розглянула звернення щодо окремих питань ведення обліку товарних запасів фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування та з урахуванням фактично викладених обставин повідомляє наступне.

Обов’язки платника податків встановлено ст. 16 ПКУ. Так, платник податків зобов’язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів
(п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПКУ), а також забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених ПКУ (п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПКУ).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено ст. 177 ПКУ.

Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ встановлено, що фізичні особи – підприємці   зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Поняття «запаси», а також порядок їх обліку визначено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджено
наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246 (зі змінами) (далі –Стандарт 9 «Запаси»).

При цьому п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон
№ 996) визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Зважаючи на викладене, фізичні особи – підприємці  на загальній системі оподаткування зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. При цьому за бажанням може користуватися Стандартом 9 «Запаси» для ведення обліку товарних запасів.

Слід зазначити, що права контролюючих органів визначено ст. 20 ПКУ. Згідно з п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Крім того, обов’язки стосовно ведення фізичними особами – підприємцями обліку результатів своєї діяльності відповідно до вимог законодавства, а також своєчасного надання податкових декларацій, інших необхідних відомостей для нарахування податків (обов’язкових платежів), сплати податків (обов’язкових платежів) в порядку і розмірах, встановлених законом, визначено також п. 6
ст. 128 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.