Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.12.2020 р. № 5222/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі Кодекс) розглянула звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації і повідомляє наступне.

У звернені Товариство повідомляє, є платником акцизного податку, проте у своїй господарській діяльності з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального не здійснює.

Основним видом діяльності є операції з купівлі-продажу пального.

Товариство планує організувати роботу у новому напрямку – купівля-продаж пального за допомогою карток та/або талонів на пальне, за якими пальне отримується в пунктах реалізації, що належить іншим суб’єктам господарювання.

Таку діяльність Товариство здійснює виключно на території свого розташування та операцій з фізичної відпуску пального здійснювати не буде. Талон / картка посвідчує право Товариства або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки палива на АЗС постачальників.

Пред’явник талону/картки  - суб’єкт господарювання або орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інші юридичні особи, які здійснюють закупівлю пального за бюджетні кошти для використання у господарській діяльності або інші особи, що придбали талони за власні (небюджетні) кошти, та яким Товариство передало (реалізувало на підставі договорів поставки) талони/картки і тим самим уповноважили їх на вчинення дій по отриманню пального на АЗС.

Товариство запитує:

1. Чи підпадає діяльність Товариства, описана у запиті під визначення «роздрібна торгівля пальним», та як наслідок, чи потребує така діяльність отримання відповідної ліцензії?
2. Хто під час фактичного відпуску пального на АЗС пред’явникам талону/картки на пальне (покупцям Товариства) повинен  складати та реєструвати акцизну накладну (Товариство чи власник/користувач АЗС)?

До запитання 1.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»    (далі –Закон № 481):

роздрібна торгівля пальним – це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно зі ст. 15 Закону № 481:

роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Отже, при відпуску пального пред’явнику карток/талонів з місць роздрібного продажу  (АЗС), що належить власнику/користувачу АЗС, необхідність отримання Товариством, що здійснює діяльність купівлі/продажу пального за допомогою карток/талонів, ліцензій на здійснення роздрібної торгівлі пальним відповідно  до ст. 15 Закону № 481 відсутня.

Щодо питання 2.

Відповідно до п. 231.3 ст. 231 Кодексу акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України, зокрема пального чи в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

Платниками акцизного  податку є зокрема особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне (п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною  або  без  зміни  його   фізико-хімічних   характеристик  з  автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального – це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Таким чином, при відпуску пального з місць роздрібного продажу (АЗС) за талонами/картками на пальне, обов’язок складати акцизні накладні, відповідно до п. 231.3 ст. 231 Кодексу, виникає у суб’єкта господарювання, якому належить акцизний склад, на якому здійснюється фізичний відпуск пального.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.