Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.12.2020 р. № 5227/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з надання послуг з агентування та транспортно-експедиційних послуг і порядку нарахування податкових зобов’язань відповідно до статті 199 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), відображення їх у податковій звітності з ПДВ та складання податкових накладних згідно із зазначеною статтею ПКУ, і, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку надає послуги з агентування, транспортно-експедиційні послуги (навантаження суден резидентів та нерезидентів зерновими культурами в порту), послуги з оренди нежитлових приміщень, а також реалізує самостійно виготовлену продукцію.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких  визначається  залежно  від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно з пунктом 186.4 статті 186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ.

Агентські послуги не належать до переліку послуг, визначених пунктами 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, отже місцем постачання таких послуг є місце реєстрації їх постачальника.

Підпунктом 196.1.11 пункту 196.1 статті 196 ПКУ передбачено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який  за  дорученням  клієнта  та  за  його  рахунок  виконує  або організовує  виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 ПКУ місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Порядок пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту визначено статтею 199 ПКУ.

Згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1307 у  зведених податкових накладних, які складаються при  нарахуванні податкових зобов'язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПКУ,  у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «600000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 Порядку № 1307.

Пунктом 192.1 статті 192 ПКУ для платників податку передбачено можливість складання розрахунку коригування до податкової накладної, зокрема,  у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Слід зазначити, що звернення містить суперечливу інформацію щодо здійснюваних платником податку операцій, що не дає змоги чітко ідентифікувати сутність таких операцій (зокрема, які саме послуги надаються платником податку - транспортно-експедиторські чи послуги з навантаження суден,  а також які операції здійснюються платником податку в межах надання агентських послуг).

Крім того, у зверненні повідомлено, що послуги, отримані платником податку, відображаються у податковій звітності у складі податкових зобов’язань, тоді як податкові зобов’язання нараховуються за наданими (а не отриманими) послугами, тощо.

Таким чином, надання конкретних висновків щодо порядку оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, та відображення їх у податковій звітності з ПДВ, та щодо порядку нарахування податкових зобов’язань відповідно до статті 199 ПКУ та складання податкових накладних / розрахунків коригування у ситуації, про яку йдеться у зверненні, можливе лише у разі надання платником податку  інформації (документів, матеріалів), що дадуть змогу однозначно ідентифікувати предмет запиту.

Додатково інформуємо, що відповідно до пункту 52⁸ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, статтею 52 ПКУ для надання податкових консультацій.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).