Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.12.2020 р. № 5235/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства  з обмеженою відповідальністю «______» (далі – Товариство) щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій за договорами продажу майнових прав за результатами виконання форвардних контрактів  та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє. 

Згідно з умовами запиту Товариство виступає забудовником при здійсненні будівництва житлової та комерційної нерухомості.

Залучення інвестицій в будівництво Товариство здійснює шляхом укладання форвардних контрактів з корпоративним інвестиційним фондом (далі – КІФ), які потім за договорами купівлі-продажу передаються від КІФ у власність фізичних осіб.

У Товариства виникає питання щодо правильності визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств при здійсненні операцій за договорами продажу майнових прав фізичним особам на об’єкти нерухомості за результатами виконання форвардних контрактів.

Згідно з п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Зауважимо, що питання оформлення правочинів та визначення їх правомірності не належать до компетенції ДПС.

Водночас повідомляємо, що особистi немайновi та майновi вiдносини (цивiльнi вiдносини) регулюються нормами Цивiльного кодексу України (далi – ЦКУ).

Правовi основи укладення договорiв купiвлi-продажу регулюються нормами ЦКУ.

Так, відповідно до ст. 656 ЦКУ предметом договору купiвлi-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний,  набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купiвлi-продажу можуть бути майновi права. До договору купiвлi-продажу майнових прав застосовуються загальнi положения про купiвлю-продаж, якщо iнше  не  випливає iз змiсту або характеру таких прав.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658-III).

Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги                       (абз. третій частини другої статті 3 Закону № 2658-III).

Загальнi  правовi, економiчнi та соцiальнi  умови  iнвестицiйної дiяльностi на території України визначає Закон України вiд 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про iнвестицiйну дiяльнiсть» зі змiнами та доповненнями (далi – Закон  № 1560-ХІІ).  

Так, частиною третьою ст. 4 Закону № 1560-XII визначено, що iнвестування та фiнансування будiвництва об'єктiв житлового будівництва з використанням недержавних коштiв, залучених вiд фiзичних та юридичних осiб, у тому числi в управлiння, може здiйснюватися виключно  через  фонди  фiнансування  будiвництва, фонди операцiй з нерухомiстю, iнститути спiльного iнвестування, а  також  шляхом eмicії  цiльових облiгацiй  пiдприємств,  виконання  зобов'язань за якими здiйснюється шляхом передачi об'єкта (частини об'єкта) житлового будiвництва.  Iншi  способи  фiнансування  будiвництва  таких  об'єктiв визначаються  виключно законами.

Пунктом 30 частини другої ст. 7 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»  (зі змiнами та доповненнями) встановлено, що до основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зокрема, відноситься встановлення вимог щодо здійснення діяльності компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування, у межах, визначених Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

З огляду на викладене вище, питання відповідності здійснюваних інститутами спільного інвестування операцій з iнвестування та фiнансування будiвництва об'єктiв житлового будівництва вимогам Закону України    від 05 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування»  (зі змінами та доповненнями) належать до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з п.п. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дериватив – це документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах.

Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством.

До деривативів належить, зокрема, форвардний контракт – цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.

Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами (п.п. 14.1.45.3 п.п. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі  абз. першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п.п. 141.2.6 п. 141.2 ст. 141 Кодексу положення пункту 141.2 ст. 141 Кодексу з визначення різниць за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів не поширюються на операції з деривативами. 

Отже, Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з продажу платником податку на прибуток майнових прав фізичним особам на об’єкти нерухомості за результатами виконання форвардних контрактів.

Такі операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України   від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

На підставі викладеного вище питання бухгалтерського обліку операцій з продажу Товариством майнових прав фізичним особам на об’єкти нерухомості за результатами виконання форвардних контрактів належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.