Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.12.2020 р. № 5198/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань оподаткування операцій з надання винагороди  (бонуса) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до наданої інформації, заявник займається оптовою торгівлею хімічними продуктами.

Всі товари, які продає заявник в Україні, виробляються на заводах Європейського Союзу.

Продаж здійснюється через дистриб’юторів шляхом укладання з останніми договорів поставки.

Згідно умов договорів  поставки, у рамках реалізації стратегії збільшення продажу, товариство може надавати дистриб’юторам ретрознижки (бонуси) за відвантажені товари.

При цьому виникли питання:

1. Чи може товариство надати дистриб’ютору ретрознижки за договором поставки у вигляді виплати бонусів, і чи буде така виплата відноситися до маркетингових послуг?
2. Якими первинними документами необхідно підтверджувати факт надання маркетингових послуг?
3. Чи матиме право товариство відносити надані бонуси до витрат та включати до податкового кредиту?

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Нормами Кодексу не визначено терміну «ретрознижка».

Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь дистриб’юторів (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників дистриб’юторами у межах своєї основної діяльності.

Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів каналами дистрибуції.

Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено:

- ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін;

- зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом;

- зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Щодо питань 1 та 2

Згідно із п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Оскільки мотиваційні виплати (премії, бонуси, інші заохочення) спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях з надання винагороди у вигляді бонусу дистриб’юторам, операції з якими не підпадають під дію п.п. 140.5.4 п. 140.5  ст. 140 Кодексу.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Щодо первинних документів, які підтверджують операції з отримання маркетингових послуг та реалізації (одержання) товару, то відповідно до п. 44.1  ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання ведення бухгалтерського обліку та оформлення підтверджуючих первинних документів відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 3

Відповідно до підпунктів «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Постачання послуг згідно з п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Таким чином, якщо виплати у вигляді бонусів виплачуються у грошовій формі постачальником покупцю (дистриб’ютору) за досягнення певних обсягів закупівель та товарообігу, своєчасну або дострокову оплату, та спрямовуються на стимулювання збуту продукції, то такі виплати визначаються як оплата маркетингових послуг.

Отже, при виплаті постачальником винагороди покупцю (дистриб’ютору)  за досягнення відповідних показників, об’єктом оподаткування ПДВ є маркетингові послуги, які надаються покупцем постачальнику, а бонуси, що сплачуються таким постачальником покупцю, в свою чергу є компенсацією вартості таких послуг.

Покупець (дистриб’ютор) при отриманні від постачальника винагороди за досягнення відповідних показників зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з суми отриманої винагороди, скласти податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

Таким чином, у постачальника при виплаті мотиваційних виплат (бонусів) покупцю, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу, виникає право на формування податкового кредиту (за умови реєстрації в ЄРПН податкової накладної, складеної покупцем).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.