Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.12.2020 р. № 5240/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

У зверненні Товариство зазначає, що використовує пальне для діяльності наземного транспорту в технологічному процесі на підприємстві.

Товариство у своїй діяльності не здійснює зберігання пального та не має місць зберігання пального.

Товариство має з іншим контрагентом (надалі Зберігач), договір послуг з приймання, зберігання, видачі та ведення обліку пального, яке належить Товариству на території Зберігача.

Пальне Товариство замовляє в Постачальника.

Постачальник безпосередньо доставляє і здійснює фактичну передачу замовленого пального зі свого складу на склад Зберігача.

Фактичну видачу пального (заправлення наземного транспорту) Товариству здійснює Зберігач зі своїх ємностей.

Річний об’єм використання пального Товариством не перевищує 1000 м³.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи потрібно Товариству реєструватись платником акцизного податку?
2. Чи вважається Товариство розпорядником акцизного складу?

До запитання 1.

З 1 липня 2019 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» до Кодексу, згідно з якими, зокрема, але не виключно замість Системи електронного адміністрування реалізації пального (далі - СЕА РП) запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі – СЕА РПСЕ).

Згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є, зокрема особа, яка реалізує пальне.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію, зокрема пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Суб’єкти господарювання, які відповідають визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов’язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в СЕА РПСЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року (п. 22 підрозділу 5 розділу ХХ  «Перехідні положення» Кодексу).

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Правила Інкотермс 2010 - це умови поставки в договорі купівлі-продажу товарів та перехід ризиків втрати чи пошкодження товару, а також витрат сторін контракту, пов’язаних із поставкою товару. Правила Інкотермс не регулюють перехід права власності на товар.

Так, термін DDP згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані з доставкою товару до місця призначення, та передбачає максимальний обсяг обов’язків продавця.

Відповідно до п. 1 ст. 936 Глава 66 «Цивільного кодексу України»  від 16.01.2003 № 435-IV за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Враховуючи вище викладене, якщо перехід права власності на пальне від постачальника до Товариства відбувся під час фактичного відвантаження пального з пересувного акцизного складу безпосередньо за договором зберігання зберігачу, то розпорядником пересувного акцизного складу, яким здійснювалось його транспортування є власник такого пального, тобто Постачальник.

Оскільки, реалізацію пального у розумінні п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст.14 Кодексу, тобто відвантаження з пересувного акцизного складу здійснює  Постачальник, як розпорядник акцизного складу пересувного, за адресою місця зберігання зберігача, то зобов’язання складання акцизних накладних та реєстрація їх в єдиному державному реєстрі акцизних накладних виникає у Постачальника, відповідно необхідності у реєстрації платником акцизного податку у Товариства не виникає.

До запитання 2.

Розпорядником акцизного складу є зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема але не виключно:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, суб’єкт господарювання не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального за умови якщо:

не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів;

отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів.

Отже, у разі якщо Товариство згідно описаної схеми   господарської діяльності (закуповує пальне у Постачальника, який  доставляє його безпосередньо на склад Зберігача) не має власних або орендованих ємностей для навантаження /розвантаження та зберігання пального об’єм яких не перевищує 200 кубічних метрів та отримує  протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, то Товариство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів фіксуючих факти здійснення господарських операцій, що не дає змоги надати остаточну відповідь Товариству.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.