Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.12.2020 р. № 5247/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо віднесення основних засобів до певної групи згідно із п.п.138.3.3 п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), а також застосування до них зазначених строків амортизації в податковому обліку, та, керуючись ст. 52 Кодексу повідомляє.

Як зазначено у зверненні у процесі провадження господарської діяльності банк купує основні засоби, що обслуговують і забезпечують діяльність банку, метою якого є отримання доходу.

Керуючись нормами Кодексу та виходячи з аналізу технічних характеристик основних засобів банк дійшов висновку, що зазначені в запиті основні засоби відносяться до конкретної групи основних засобів із застосуванням вказаного строку служби.

З урахуванням зазначеного, банк просить підтвердити свою позицію стосовно віднесення зазначених в запиті основних засобів до вказаної групи згідно з п.п.138.3.3 п.138.3 ст.138 Кодексу, а також застосування до них зазначених строків амортизації у податковому обліку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені положеннями Кодексу.

Амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з п.п.138.3.1 п.138.3 ст.138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 Кодексу, п.п.138.3.2 - 138.3.4 п.138.3 ст.138 Кодексу.

При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) встановлені п.п.138.3.3 п.138.3 ст.138 Кодексу.

Відповідно до п.п. п.п.138.3.3 п.138.3 ст.138 Кодексу мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку є меншими ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені п.п.138.3.3 п.138.3 ст.138 Кодексу.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені п.п.138.3.3 п.138.3 ст.138 Кодексу, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, а також мінімально допустимі строки їх амортизації в податковому обліку визначені у п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

У бухгалтерському обліку класифікація основних засобів у розрізі груп наведена у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби».

При цьому класифікація основних засобів за групами у податковому та бухгалтерському обліку є аналогічною.

Облік основних засобів у розрізі груп здійснюється з урахуванням функціонального призначення, технічних характеристик, умов використання при виконанні відповідної роботи основного засобу тощо.

Зокрема при визначенні групи, до якої відноситься об’єкт основних засобів, здійснюється його класифікація за класами та типами основних засобів, наведеним у Державному класифікаторі України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 № 507.

Згідно з п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності

Отже, з питань визначення груп основних засобів, до яких відносяться наведені у зверненні об’єкти основних засобів, слід керуватися нормативними документами Міністерства фінансів України

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.