Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.12.2020 р. № 5265/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо відповідності умовам для перебування громадської організації у статусі неприбуткової та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє. 

Згідно з умовами запиту громадська організація, яка внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) та діяльність якої стосується захисту прав прийомних батьків, у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) планує отримувати на підставі договорів благодійні пожертви від благодійних організацій у вигляді моніторів або телевізорів з метою подальшої безоплатної передачі таких технічних засобів у власність як членів такої громадської організації, так і тих, хто ще не надав заяву про членство в організації – прийомним батькам, батькам-вихователям

дитячих будинків сімейного типу, опікунам чи піклувальникам, для забезпечення кращих умов для дистанційного навчання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в їх родинах.

У заявника виникає питання щодо відповідності умовам для перебування громадської організації у статусі неприбуткової у випадку здійснення зазначених операцій з отримання благодійних пожертв та подальшого їх передання кінцевим отримувачам.  

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» зі змінами (далі – Закон № 4572).

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 4572 громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація – це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третя ст. 1 Закону            № 4572).

Частиною п’ятою ст. 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

До одного з принципів утворення і діяльності громадських об’єднань відноситься відсутність майнового інтересу, що згідно з частиною шостою            ст. 3 Закону № 4572 передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статут громадського об'єднання, як встановлено частиною першою ст. 11 Закону № 4572,  має містити відомості, зокрема, про мету (цілі) та напрями його діяльності, джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання.

Відповідно до частини першої ст. 24 Закону № 4572 громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Громадські об'єднання зобов'язані, зокрема, здійснювати заходи контролю, щоб забезпечити зарахування і витрачання повністю всіх коштів у спосіб, що узгоджується з цілями та завданнями заявленої діяльності громадського об'єднання (п. 3 частини сьомої ст. 23 Закону № 4572).

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон № 5073).

Так, відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 5073 благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара; благодійником є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Статтею 6 Закону № 5073 встановлено, що благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.

Тобто здійснення благодійних пожертв в рамках проведення благодійної діяльності має відбуватися у порядку, встановленому Законом № 5073.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу визначено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4              ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

На підставі підпункту 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Відповідно до абз. першого п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Отже, якщо громадську організацію включено до Реєстру, то обов'язковими умовами для такої громадської організації у статусі неприбуткової є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2            п. 133.4 ст. 133 Кодексу), а також заборона розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб (абз. третій п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Щодо отримання благодійних пожертв громадською організацією у статусі неприбуткової, то їх використання за цільовим призначенням повинно відповідати напрямам і меті діяльності громадської організації, не суперечити вимогам Законів № 5073 та № 4572,  виключати ознаки майнового інтересу членів (учасників) такої організації, та такі пожертви не мають використовуватися для вигоди членів (учасників) цієї організації або її посадових осіб.

У разі недотримання громадською організацією у статусі неприбуткової вимог, встановлених пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4                ст. 133 Кодексу.

Водночас, наголошуємо, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Інформації, яка зазначена у розглянутому зверненні, недостатньо для надання більш конкретної відповіді щодо перебування громадської організації у статусі неприбуткової у випадку здійснення операцій з отримання благодійних пожертв та подальшого їх передання кінцевим отримувачам, зокрема, необхідним є вивчення установчих документів громадської організації, договорів благодійної пожертви тощо.  

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.