Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.12.2020 р. № 5295/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, орендар – платник ПДВ відповідно до договору оренди з регіональним відділенням фонду державного майна отримує в оренду нерухоме майно, що належить до державної власності. Згідно з договором оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (далі – методика № 786). Орендна плата перерахована до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 відсотків та 30 відсотків відповідно до пропорційного розподілу.

Згідно з пунктом 5 статті 17 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Пунктом 17 методики № 786, встановлено, зокрема, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:

за цілісні майнові комплекси державних підприємств – до державного бюджету;

за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств,  установ  та  організацій  галузі  кінематографії,  що  належать  до

 

сфери управління Мінкультури, – на період до 31 грудня 2021 р.) – 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

При цьому орендар – платник ПДВ сформував податковий кредит з ПДВ відповідно до статті 198 розділу V ПКУ та розрахував суму від’ємного значення податку згідно зі статтею 200 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу І ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 розділу V ПКУ).

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 розділу V ПКУ при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 ¹.3 статті 200 ¹ розділу V ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 ¹.3 статті 200 ¹ розділу V ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, за операцією з надання послуг з оренди державного майна державне підприємство – балансоутримувач нараховує податкові зобов’язання з ПДВ та складає податкову накладну виходячи з усієї суми орендної плати, яка підлягає розподілу між таким підприємством та державним бюджетом, незалежно від того, чи орендар сам буде розподіляти суму орендної плати, чи всю суму орендної плати ним буде перераховано на поточний рахунок орендодавця.

Податкова накладна, складена з дотриманням норм ПКУ, яка відповідає первинним (бухгалтерським) документам, оформленим за операцією з постачання товарів/послуг, та зареєстрована в ЄРПН, для отримувача товарів/послуг є підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, у розглянутій ситуації платник ПДВ має право задекларувати суму від’ємного значення податку до бюджетного відшкодування на поточний рахунок при дотриманні умов, визначених у підпункті «б» пункту 200.4 статті 200 розділу V ПКУ, зокрема за умови, що суми ПДВ, з яких було сформовано таку суму від’ємного значення податку, сплачені постачальникам товарів/послуг (у тому числі постачальнику послуг із оренди державного майна) або до Державного бюджету України.

При цьому платник ПДВ, що має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, повинен подати відповідному контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.