Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.01.2021 р. № 13/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо надання в оренду нерухомого майна фізичною особою – підприємцем, і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні зазначив, що є фізичною особою – підприємцем і має намір здійснювати підприємницьку діяльність із надання в оренду нежитлового приміщення, яке придбала у власність дружина. Єдиним власником зазначеного приміщення є дружина.

Платник податку, посилаючись на ст. 60 Сімейного кодексу України (далі –СКУ), відповідно до якої нежитлове приміщення є об'єктом права спільної сумісної власності, має намір укладати від свого імені договори про передачу зазначеного приміщення в оренду та отримувати дохід від вказаної діяльності.

Платник податку просить надати роз’яснення:

щодо податкових наслідків для фізичної особи – підприємця, який має намір здійснювати підприємницьку діяльність із надання в оренду нежитлового приміщення, що придбала у власність дружина;

з питання віднесення використання платником податку, як фізичною особою – підприємцем, нежитлового приміщення, єдиним власником якого є дружина платника, до безоплатно наданої послуги у розумінні п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу;

щодо визначення документів для підтвердження права спільної сумісної власності.

Щодо податкових наслідків для фізичної особи – підприємця, який має намір здійснювати підприємницьку діяльність із надання в оренду нежитлового приміщення, що придбала у власність дружина

Стаття 65 СКУ передбачено право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Надання в оренду нерухомого майна відноситься до класу 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методичних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» надаються пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі - КВЕД-2010), тобто які саме види діяльності включають окремі групи та класи.

Так, клас 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» включає діяльність орендодавців, агентів і/або посередників з продажу або купівлі, надання в оренду нерухомого майна, надання інших послуг відносно нерухомого майна, таких як оцінювання об'єктів нерухомості або дії в якості агентів рахунків депонування.

Діяльність може здійснюватися відносно власної або орендованої нерухомості та може виконуватися на основі фіксованих виплат або основі контракту.

Враховуючи викладене, діяльність фізичної особи – підприємця з надання в оренду нерухомого майна може здійснюватися відносно власної або орендованої нерухомості.

Щодо віднесення використання платником податку, як фізичною особою – підприємцем, нежитлового приміщення, єдиним власником якого є дружина платника, до безоплатно наданої послуги у розумінні п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу

Згідно з п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу безоплатно надані товари, роботи, послуги – це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів, роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості, товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п. 292.3 ст. 292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 статті 320 ЦКУ).

Отже, у разі якщо право власності на придбане майно зареєстроване на фізичну особу (дружину), то використовувати таке майно для здійснення підприємницької діяльності має лише власник.

При цьому зазначене майно може бути використане Вами виключно на підставі договору, укладеного з власником майна.

Щодо визначення документів для підтвердження права спільної сумісної власності

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (Мін’юст) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, відповідно до покладених на нього завдань надає роз’яснення та організовує розгляд звернень громадян з питань, пов’язаних з діяльністю Мін’юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Отже, з зазначеного питання Ви можете звернутися до Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.