Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.01.2021 р. № 29/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) розглянула звернення від щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою – підприємцем, яка здійснює діяльність з надання в оренду нерухомого майна та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що є платником єдиного податку на 3 групі. Здійснює діяльність за КВЕД – 86.21 та 86.22 – загальна та спеціалізована медична практика.

Діяльність здійснюється у нежитловому приміщенні, яке належить на праві власності та розташоване на приватизованій земельній ділянці.

Діяльність за КВЕД 68.20 не здійснює та даний вид діяльності відсутній в у витязі з реєстру платників єдиного податку.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи може він надати в позичку своїй дружині частину нежитлового приміщення як фізична особа – фізичній особі та чи необхідно сплачувати земельний податок за всю земельну ділянку чи тільки за частину під нежитловим приміщенням.

 Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

  Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Умови перебування фізичних осіб – підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у відповідних групах платників єдиного податку, встановлені п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

  Згідно з п.п. 4 п. 299.7 ст. 299 ПКУ до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості щодо обраних фізичною особою – підприємцем видів господарської діяльності.

 Відповідно до п.п. 7 п.п.  298.2.3 п. 298.2 ст. 293 ПКУ платники єдиного податку у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, зокрема, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

 Пунктом 291.5 ст. 291 ПКУ визначені види діяльності та умови, при яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує  300 квадратних метрів.

 Водночас нормами чинного податкового законодавства не передбачено обмежень щодо надання в оренду власного нерухомого майна фізичними особами, які не є суб'єктами господарювання.

 Таким чином, фізична особа може надавати власне нерухоме майно в оренду, залишаючись при цьому платником єдиного податку за іншими видами підприємницької діяльності.

       Щодо сплати земельного податку у разі надання в позичку частини нежитлового приміщення, яке розташоване на приватизованій земельній ділянці

Нормами ПКУ, зокрема статтею 14 «Визначення понять» не визначено значення поняття «Договір позички».

  Слід зазначити, що особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).

  Правові засади позички визначені Главою 60 ЦКУ «Позичка».

 За договором позички відповідно до п. 1 ст. 827 ЦКУ одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

 Відповідно до п.1 ст. 181 ЦКУ до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також, відповідно до ст. 190 ЦКУ майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

 Пунктом 3 ст. 827 ЦКУ визначено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ.

 Згідно з п. 797.1 ст. 797 ЦКУ плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

 Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

  Відповідно до ст. 796 ЦКУ одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Також у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

   Пунктом 286.6 ПКУ визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

 у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

  пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

   пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

 За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст.  297 ПКУ).

  Враховуючи зазначене, якщо платниками єдиного податку першої – третьої груп у договорі оренди (найма, позички) не визначений розмір земельної ділянки або не враховані вимоги ст. 286 ПКУ, то вказані платники сплачують земельний податок за всю земельну ділянку.

 Разом з тим, якщо у договорі  оренди (найма, позички) визначений розмір земельної ділянки з урахуванням  вимоги ст. 286 ПКУ, то вказані платники сплачують земельний податок лише за земельну ділянку яку передали в оренду (найм, позичку)

Щодо повідомлення контролюючого органу про надання земельної ділянки в оренду для нарахування земельного податку

 Пунктом 15.1 ст. 15 ПКУ визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.

  Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах, зокрема, за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

  Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів.

Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.

 Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України  від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588).

  У разі надання в оренду об'єкта нерухомого майна або його частини повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП (далі – повідомлення за  ф. № 20-ОПП), подається до контролюючих органів у порядку та строки, визначені підпунктами  8.3 - 8.5 розділу VIII Порядку № 1588.

 Отже суб'єкт господарювання – власник нерухомого майна у разі надання в оренду частини приміщень (окремих кімнат, офісів, квадратних метрів) повинен подати повідомлення за ф. № 20-ОПП у порядку та терміни, визначені підпунктами 8.3 - 8.5 розділу VIII Порядку № 1588.

  Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.