Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.01.2021 р. № 41/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення представника …… щодо окремих норм податкового законодавства  і в межах компетенції повідомляє.

Представник заявника у зверненні повідомила, що після смерті …. у листопада 2016 року відкрилася спадкова справа.

У 2007 році між банком та батьком заявника були укладені кредитні договори. В забезпечення виконання кредитних договорів між банком та батьком заявника було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодержатель передав в іпотеку банку будинок та земельну ділянку. Крім того, додатково сторонами було укладено ще два іпотечних договори, за якими банку в іпотеку було передано дві квартири в м. …...

Разом з тим, між банком та товариством у 2011 році було укладено договір факторингу та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки будинку, земельної ділянки та двох квартир,за якими право вимоги перейшло до товариства. Отже товариство набуло статусу кредитора за кредитними договорами та іпотекодержателя за договорами іпотеки.

У відведений законодавством строк товариство пред’явило до заявника, як спадкоємця ….., вимогу про погашення заборгованості за кредитними договорами.

Таким чином представник заявника просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань виникнення податкових зобов’язань у заявника.

Відповідно до вимог ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦКУ передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1282 ЦКУ спадкоємцізобов'язанізадовольнитивимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Коженізспадкоємцівзобов'язанийзадовольнитивимоги кредитора особисто, у розмірі, якийвідповідаєйогочастці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Відповідно до ст. 600 ЦКУ зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок переданнявідступноговстановлюються сторонами.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна (іпотеки), є Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898).

Статтею 36 Закону № 898 встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема,    передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону № 898.

Так, згідно зі ст. 37 Закону № 898 іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 38 Закону № 898 дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається, зокрема, згідно з положеннями ст. 172 ПКУ.

Згідно з п. 172.8 ст. 172 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУдохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об'єкт незавершеного будівництва таких об'єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.

Одночасно з дією п. 172.4 ст. 172 Кодексу, якщо стороною договору купівлі-продажуоб'єкта нерухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).

Крім того, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою) (п.п. 1.7 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Враховуючи викладене, у разі якщо фізичною особою (боржником) здійснюється передача предмета іпотеки (нерухомого майна) на користь юридичної особи (іпотекодержателя) у спосіб, визначений ст. 36 Закону №  898 або ст. 600 ЦКУ, то слід вважати, що фізична особа (боржник) відчужила (продала) таке майно.

Дохід, отриманий від такого відчуження оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором з урахуванням ст. 172  та п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

Крім того, згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному п.п. «д»п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згіднозп.167.1ст.167ПКУставкаподаткустановить18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.6 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Водночас п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходуосновна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Отже, у разі якщо кредитором буде здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), то з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб сума такого анульованого боргу буде вважатися додатковим благом та включатися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуваннямнормп.п.«д»п.п.164.2.17п.164.2ст. 164 та п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу. При цьому, податок з таких доходів сплачуєтьсяплатником самостійно та відображається у річній податковій декларації.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання більш конкретної відповіді необхідно детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання, зокрема, договору купівлі-продажу нерухомого майна (предмета іпотеки), укладеного між товариством та покупцем,  з урахуванням ст. 38 Закону № 898, тощо.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.