Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.01.2021 р. № 50/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо включення фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування до складу витрат юридичних послуг (консультацій та письмових робіт з підготовки документації), надані на його користь іншим суб’єктом господарювання, і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків, який поніс витрати в рамках договору про надання юридичних послуг(юридичні консультації, письмові роботи), просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо віднесеннязазначених витратдо витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходу від основного виду діяльності фізичної особи-підприємця згідно КВЕД 72.19 «Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук».

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексудля цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством ().

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

З огляду на зазначене, основною умовою для визначення об'єкта оподаткування є підтвердження таких доходів і витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та іншими документами.

При цьому, згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (ст. 36 Кодексу) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Кодексу.

Об’єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст. 177 Кодексу).

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем, встановлено п. 177.4 ст. 177 Кодексу.

До зазначених витрат, зокрема, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Кодексу, до яких належать витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).

Так, відповідно до п. 177.10 ст.177 Кодексу фізичні особи - підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо його походження. Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України
від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі – Порядок № 481).

Підпунктом 5 п. 6 Порядку № 481 встановлено, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманим доходом, можуть бути, зокрема, платіжні доручення, прибуткові касові ордери, квитанції, фіскальні чеки, акти закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Таким чином, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат витрати, які безпосередньо пов’язані з отриманням доходу.

Надані до звернення документи: договір про надання юридичних послуг, рахунок-фактура, акт виконаних робіт - не розкривають суті господарської операції, зокрема, не можливо зробити висновок, що отримані юридичні послуги безпосередньо пов’язані з веденням господарської діяльності та як такі, що безпосередньо пов’язані з отриманням доходу.

Водночас зазначаємо, що будь-які висновки стосовно податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались. Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.