Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.01.2021 р. № 146/ІПК/99-00-07-02-06

Державна податкова служба України розглянула запит фізичної особи – підприємця стосовновиникнення податкових зобов’язань і штрафних санкцій при здійсненні експортних операцій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє таке.

Згідно зі статтею 6 та статтею 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України (надалі – Кодексу).

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

При цьому доходи фізичних осіб – підприємців, отриманні протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

Пунктом 177.4 статті 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Крім того, фізичні особи – підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 Кодексу).

Форма Книги обліку і витрат, які ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 № 1686/ 24218.

Враховуючи зазначене, доходом фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування вважається чистий дохід, розрахований таким підприємцем з урахуванням норм статті 177 Кодексу.

Щодо застосування вимог статті 13 Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

На сьогодні відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції»(далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до цього Закону.

Вимоги стосовно здійснення окремих операцій в іноземній валюті викладено в Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 № 5, зокрема, пунктом 21 розділу ІІ визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарівстановлять 365 календарних днів.

Відповідно до пункту 5 статті 13 Закону № 2473 порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до пункту 7 статті 13 Закону № 2473 у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Враховуючи викладене, стосовно питань 2 і 3 зазначаємо, що підставою для зупинення нарахування пені є прийняття до розгляду судовим органом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором(контрактом), а підставою для незастосування відповідальності за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначеною пунктом 7 статті 13 Закону № 2473 – рішення судового органу про задоволення позовної заяви резидента.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.