Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.01.2021 р. № 158/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання заставленого майна, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненнях, Товариство за договором факторингу з ломбардом, набуває права вимоги боргу за договорами фінансового кредиту та застави, укладеними ломбардом з позичальниками – фізичними особами, які не є платниками ПДВ.

Для задоволення вимог за простроченими грошовими зобов’язаннями, Товариство передає заставлене майно для здійснення реалізації суб’єктам підприємницької діяльності - не платникам ПДВ, у тому числі на умовах договору комісії.

Відповідно до статті 572 параграфу 6 глави 49 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 590 параграфу 6 глави 49 ЦКУ визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини застави  регулюються  Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» (далі – Закон № 2654).

Статтею 20 Закону № 2654 визначено, що звернення стягнення на заставлене майно  здійснюється  за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено Законом № 2654 чи договором.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, визначено Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі – Закон № 1255).

Відповідно до статті 21 Закону № 1255 застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦКУ, що виникає на підставі договору, належить до забезпечувальних обтяжень. 

Згідно із статтею 24 Закону № 1255 звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, може бути здійснено в позасудовому порядку згідно із Законом № 1255.

Одним із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах (стаття 26 Закону № 1255).

Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно (стаття 30 Закону № 1255).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті14 ПКУ визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору).

Для фінансової установи (заставоутримувача) операція з оприбуткування об’єкта застави на баланс (у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього права власності) розглядається податковим законодавством як операція з придбання такого майна.

Відповідно до пункту 189.15 статті 189 ПКУ у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна.

Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність.

У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 ПКУ.

Щодо питання у листі № Ш/1

Згідно з пунктом 197.12 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності – приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

Крім того, звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно.

Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики).

Щодо питання у листі № Ш/2

При здійсненні фінансовою установою, у тому числі яка відповідно до закону надає послуги з факторингу, операцій з постачання майна, набутого нею у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, така фінансова установа зобов’язана:

до частини вартості майна, за якою таке майно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики), застосувати режим звільнення від оподаткування ПДВ на підставі абзацу другого пункту 197.12 статті 197 ПКУ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою звільненою від оподаткування операцією;

нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної як позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна, та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією.

У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Щодо питання у листі № Ш/3

Операції з постачання банками та іншими фінансовими установами заставного майна, на яке було звернено стягнення, що не отримане у власність від фізичних осіб або суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних чи фізичних осіб), які не є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, звільняються від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 197.12 статті 197 ПКУ.

Постачання банком майна, яке було передано йому у заставу (у тому числі іпотеку) фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності – приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, та на яке було звернено стягнення без набуття банком права власності на таке майно, здійснюється із застосуванням пільги, передбаченої пунктом 197.12 статті 197 ПКУ.

Крім того, повідомляємо, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 22 листопада 2013 року № 700 затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання банками заставного майна (далі – УПК № 700). 

УПК № 700 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Водночас з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм чинного законодавства необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.