Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.12.2020 р. № 5211/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі − Податок), та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, основний  вид діяльності – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Товариство є власником кількох нежитлових приміщень, земельна ділянка під нерухомим майном знаходиться у постійному користуванні згідно з Держаним актом на право постійного користування.

Основна частина приміщень використовується у господарській діяльності (виробництво інших дерев’яних будівельних конструкцій і столярних виробів, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, інші види роздрібної торгівлі і неспеціалізованих магазинах), інша частина приміщень здається у оренду.

Товариство, посилаючись на п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, запитує, чи виникає у Товариства обов’язок з декларування Податку за земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові приміщення, що не здані у оренду.

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», які набрали чинності з 01.07.2020, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Товариство як постійний користувач земельної ділянки є платником Податку відповідно до норм Кодексу. Надання в оренду частини нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, є підставою для втрати Товариством з 01 липня 2020 року права на звільнення, передбаченого п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, в частині всієї площі земельної ділянки, незважаючи на те, що у оренду здається тільки частина нерухомого майна.

Разом з цим відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.).

Таким чином, якщо у договорі оренди (найму, позики) нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, не визначений розмір земельної ділянки, право користування якою передається наймачеві за договором оренди (найму, позики), Податок за таку земельну ділянку сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).