Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.01.2021 р. № 163/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Підприємство поінформувало, що при провадженні ним господарської діяльності утворюються відходи деревини від розпиловки (тип відходів біологічний, 4-й клас небезпечності, мало небезпечні), які розміщуються ним на звалищах, а також відходи лісозаготівлі (тип відходів біологічний, 4-й клас небезпеки, мало небезпечні), які розміщуються у навколишньому середовищі.

Підприємство, посилаючись на п. 246.5 ст. 246 Кодексу щодо застосування коефіцієнта 3 до ставок Податку у разі, якщо місце розміщення відходів заходиться в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж, а також п. 246.4 ст. 246 Кодексу щодо збільшення у 3 рази ставок Податку, зазначених у пунктах 246.1 – 246.3 ст. 246, за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, запитує про порядок застосування таких коефіцієнтів при обчисленні податкових зобов’язань з Податку.

Платниками Податку є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюється, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).

Розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Закон України «Про відходи», який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із утилізацією, захороненням відходів, регламентував затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів (далі – Порядок) постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216.

Зокрема, Порядком визначено, що видаленням відходів вважаються операції з відходами, які не призводять до їх утилізації. Наприклад, додатком 2 до Порядку до таких операцій віднесено також і операції з поховання у землі чи скидання на землю (зокрема на звалище тощо).

При цьому місцями видалення відходів вважаються спеціально відведені місця або об’єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано відповідний дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

Таким чином за наявності у Підприємства відповідного дозволу розміщення ним відходів здійснюватиметься за місцем видалення відходів, на яке має бути складений спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації (далі – Паспорт).

При складанні Паспорта Підприємство має керуватися Інструкцією про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 № 12, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.02.1999 за № 60/3353.

Підприємство відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» при складанні відповідного проєкта впливу планованої діяльності на довкілля має передбачити наявність елементів фактичного впливу неповного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, з урахуванням коефіцієнтів, які залежать від місця розташування місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі по відношенню до населених пунктів.

Державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, зокрема, з питань поводження з відходами здійснює відповідно до покладених на неї завдань Держекоінспекція (п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275).

З огляду на викладене, для визначення відповідності об’єкта розміщення відходів Підприємства об’єктам, які забезпечують повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, у тому числі відхилення від показників, зазначених у дозвільних документах, Підприємству доцільно звернутися до територіального органу на який покладено обов’язок із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, як головного розпорядника зазначеної інформації, за виконанням оцінки фактичного впливу неповного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів, з урахуванням коефіцієнтів, які залежать від місця розташування місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі по відношенню до населених пунктів.

На підставі висновку Держекоінспекції, а також затвердженого проєкта впливу планованої діяльності Підприємства на довкілля, можна здійснити висновок щодо застосування Підприємством відповідних коефіцієнтів при обчисленні податкових зобов’язань з Податку.

Індивідуальна податкова консультація відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.