Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.01.2021 р. № 257/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на Банку про отримання індивідуальної податкової консультації щодо земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Банк поінформував, що має у власності нерухоме майно, придбане до та після 01 січня 2015 року, яке розташоване на несформованих земельних ділянках, речові права на які Банком не оформлені.

Банк вважає, що не є платником Податку та, посилаючись на п. 287.6 ст. 287 Кодексу, запитує щодо наявності у нього податкових зобов’язань з Податку за земельні ділянки, на яких розташоване придбане до 01 січня 2015 року нерухоме майно.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з плати за землю після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Звертаємо увагу, що оскільки Банком оформлено право власності на нерухоме майно (незалежно від дати придбання), у нього у порядку ст. 120 Земельного кодексу України виникає право власності на земельні ділянки (їх частини), доцільно звернутися до органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельних ділянок, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування земельні ділянки, щодо оформлення речових прав на такі земельні ділянки.

У разі оформлення Банком відповідного права на земельні ділянки (їх частини) під нерухомим майном, у нього виникнуть обов’язки по нарахуванню податкових зобов’язань та подання податкових декларацій з плати за землю.

Наведена у зверненні інформація щодо формування земельних ділянок як об’єктів цивільних та податкових відносин недостатня, тому у разі наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про сформовані земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Банку необхідно керуватися п. 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2015 року № 1127.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).