Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.01.2021 р. № 287/ІПК/20-40-18-05-10

Головне управління ДПС у Харківській області розглянуло звернення з питання правильності нарахування та повноти сплати податку на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України, відповідно до вимог п. 141.4 ст. 141 Податкового Кодексу України, яким здійснено внесок до статутного фонду нерухомістю (приміщенням), розташованим в Україні, в обмін на корпоративні права.

Відповідно до пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. При цьому, господарські операції, що передбачають внесення, зокрема, майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою, є прямою інвестицією.

Корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок формування статутного капіталу товариства регулюється нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ), та Господарського кодексу України 16 січня 2003 року N 436-IV, із змінами і доповненнями (далі - ГКУ).

Частиною другою ст. 115 ЦКУ визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Статтею 334 ЦКУ визначено момент права набуття власності за договором, зокрема, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи те, що за операцією із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, до статутного капіталу резидента здійснюється перехід права власності на таке майно, така операція вважається доходом нерезидента із джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Таким чином, дохід на суму вартості переданого компанією-нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, в обмін на корпоративні права резидента (новоствореної компанії) підлягає оподаткуванню відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу незалежно від способу виплати такого доходу, у тому числі шляхом зарахування у рахунок збільшення статутного капіталу, та податок з таких доходів утримується резидентом.

При цьому податок з доходів нерезидентів у вигляді доходу від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, сплачується під час переходу права власності на таке майно.

Відповідно до пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту (пп. "д" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до третього абзацу пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД * 100 / (100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Таким чином, при виплаті доходу нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, податок на доходи нерезидента нараховується та сплачується виходячи з даного розрахунку.

Згідно до ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно оподаткування доходів нерезидентів, отриманих за операціями із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, до статутного капіталу новоствореного підприємства в обмін на корпоративні права, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.