Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.01.2021 р. № 289/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства               з обмеженою відповідальністю «_____» (далі – Товариство) щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з реорганізації підприємств шляхом приєднання та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Згідно з умовами запиту відбулася реорганізація підприємств шляхом приєднання до Товариства іншого товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) та припинення останнього. До припинення ТОВ було подано  податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за період діяльності такого ТОВ  у 2020 році та сплачено податкові зобов’язання з цього податку.

Виникає питання, чи повинно Товариство при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму прибутку, отриманого ТОВ, а при нарахуванні податку на прибуток врахувати суму податку, що було сплачено ТОВ до його припинення.

Приєднання є одним з видів реорганізації юридичної особи, в результаті якої приєднувана юридична особа припиняється. При цьому майно, права та обов'язки переходять до правонаступника - особи, до якої воно приєднується  (частина перша ст. 104 Цивiльного кодексу України (далi – ЦКУ)).

Порядок приєднання товариств з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) регламентується Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2275), відповідно до частини першої ст. 50 якого приєднанням є припинення одного або декількох товариств з переданням ним (ними) згідно з передавальним актом усього свого майна, всіх прав та обов'язків іншому господарському товариству - правонаступнику.

Рішення про приєднання в ТОВ приймається загальними зборами учасників (п. 13 частини другої ст. 30 Закону № 2275).

Під ліквідацією платника податків згідно з п. 97.1 ст. 97 Кодексу розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Підпунктом 16.1.10 п. 16.1 ст. 16 Кодексу визначено, що платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Слід врахувати, що згідно з п.п. 98.2.2 п. 98.2 ст. 98 Кодексу, якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більше платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, які об'єдналися, об'єднаний платник податків придбаває усі права і обов'язки по погашенню грошових зобов'язань або податкового боргу усіх платників податків, що об'єдналися. Для процедури приєднання це означає, що особа, до якої приєдналося підприємство, придбаває усі права і обов'язки по погашенню грошових зобов'язань або податкового боргу особи, що приєдналася.

Крім того, реорганізація платника податків не змінює терміни погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, утвореними в результаті такої реорганізації (п. 98.7 ст. 98 Кодексу).

В той же час, якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом (п. 98.9 ст. 98 Кодексу).

Слід зазначити, що згідно з п. 54.1 ст. 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгоджено.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім визначених особливостей.

Так, зокрема, якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації                  (п.п. 137.4.3  п. 137.4 ст. 137 Кодексу).

Отже, ТОВ, що припиняється у процесі реорганізації шляхом приєднання, повинне скласти податкову декларацію з податку на прибуток за останній звітний період, який починається з початку року і закінчується днем, на який припадає дата його ліквідації.

У полі 10 «Особливі відмітки» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467) зі змінами та доповненнями, передбачена відповідна позначка для заповнення платником податку, що подає Декларацію за останній податковий (звітний) рік у періоді, на який припадає дата його ліквідації.

Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств правонаступника визначається ним на підставі даних бухгалтерського обліку у порядку, встановленому підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу.

Для правонаступника коригування фінансового результату до оподаткування за операціями приєднання Кодексом не передбачено.

При цьому, відповідно до п.п. 140.4.5 п. 140.4 ст. 140 Кодексу при проведенні реорганізації платником податку - правонаступником зменшується фінансовий результат до оподаткування на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування платника податку, що реорганізується шляхом:

приєднання, злиття, перетворення  у періоді затвердження передавального акта;

поділу, виділу у періоді затвердження розподільчого балансу пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.

При проведенні реорганізації від'ємне значення об'єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, що обліковувалося у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта або розподільчого балансу, зменшує фінансовий результат до оподаткування платника податку -правонаступника в сумі, що не перевищує суму власного капіталу платника податку, що припиняється, станом на кінець попереднього податкового (звітного) року та за умови, що платник податку, що припиняється, та платник податку - правонаступник були пов'язаними особами більше ніж вісімнадцять послідовних місяців до дати завершення приєднання (злиття).

Отже, за результатами реорганізації шляхом приєднання подання Декларації підприємством-правонаступником та підприємством, що було приєднано та припинено в результаті реорганізації, здійснюється кожним із зазначених платників самостійно у порядку, встановленому Кодексом. Тобто підприємство-правонаступник визначає податкові зобов’язання з податку на прибуток за результатами своєї господарської діяльності у Декларації за відповідний податковий (звітний) період, а підприємство, що припиняється в результаті реорганізації – відповідно в своїй Декларації за звітний період, на який припадає дата ліквідації, з поданням таких Декларацій у строки, встановлені пунктом 49.18 ст. 49 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.