Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.01.2021 р. № 307/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу банком заставного майна та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненнях, з метою отримання задоволення зобов’язання за договором банк здійснює операції з продажу заставного майна, на яке ним було звернено стягнення. Зокрема, у разі обрання банком позасудового способу звернення стягнення на заставне майно боржника (заставодавця), банк таке майно у власність не отримує, а здійснює продаж заставного майна покупцю від імені боржника (заставодавця).

Відповідно до статті 572 параграфу 6 глави 49 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 590 параграфу 6 глави 49 ЦКУ визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 593 параграфу 6 глави 49 ЦКУ право застави припиняється, зокрема, у разі:

реалізації предмета застави;

набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 591 параграфу 6 глави 49 ЦКУ).

Відносини застави  регулюються  Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» (далі – Закон № 2654).

Статтею 20 Закону № 2654 визначено, що звернення стягнення  на  заставлене майно  здійснюється  за рішенням суду або третейського суду, на

підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено Законом № 2654 чи договором.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, визначено Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі – Закон № 1255).

Відповідно до статті 21 Закону № 1255 застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦКУ, що виникає на підставі договору, належить до забезпечувальних обтяжень. 

Згідно із статтею 24 Закону № 1255 звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, може бути здійснено в позасудовому порядку згідно із Законом № 1255. Одним із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах (стаття 26 Закону № 1255).

Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно (стаття 30 Закону № 1255).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 201.10 статті 201 ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПКУ та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПКУ).

Згідно з 197.12 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб'єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.

Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики).

Відповідно до пункту 189.15 статті 189 ПКУ у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з продажу банком заставного майна, на яке було звернено стягнення без набуття банком права власності на таке майно

Звернення стягнення на предмет застави (майно) без отримання права власності на таке майно шляхом його продажу банківською установою (у тому числі від імені заставодавця) є операцією з постачання товару як для заставодавця, так і для банківської установи. База оподаткування за такою операцією визначається виходячи з договірної вартості заставного майна.

У разі продажу банком майна, яке було передано йому у заставу (у тому числі іпотеку) фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності – приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, та на яке було звернено стягнення без набуття банком права власності на таке майно, постачання такого майна здійснюється із застосуванням пільги, передбаченої пунктом 197.12 статті 197 ПКУ. Звільнення від оподаткування, передбачене зазначеним пунктом, застосовується до усієї бази оподаткування за такою операцією (договірної вартості майна). За такою звільненою від оподаткування операцією банк зобов’язаний скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

У разі продажу банком заставного майна заставодавця, який є зареєстрованим платником ПДВ, без отримання права власності на таке майно, як банк, так і боржник (заставодавець) зобов'язані визначити податкові зобов'язання за такою операцією у загальновстановленому порядку виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 1881.1 статті 188 ПКУ    (а саме виходячи з  договірної вартості такого майна), та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідні податкові накладні. При цьому податкова накладна, складена заставодавцем і зареєстрована в ЄРПН, є підставою для включення банком сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з продажу банком заставного майна, яке було набуте ним у власність внаслідок звернення на нього стягнення

При здійсненні банківською установою операцій з постачання майна, набутого ним у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно (незалежно від того, платником чи неплатником ПДВ таке майно було передане банку у заставу), така банківська установа зобов’язана:

до частини вартості майна, за якою таке майно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором, застосувати режим звільнення від оподаткування ПДВ на підставі абзацу другого пункту 197.12 статті 197 ПКУ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою звільненою від оподаткування операцією;

у разі якщо під час придбання банківською установою такого майна суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, – нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ;

нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної як позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна, та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.