Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.01.2021 р. № 316/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнання безповоротною фінансовою допомогою суми додаткового вкладу (внеску) учасника товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) до додаткового капіталу ТОВ та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні,у 2019 році засновано товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), статутний капітал якого було сформовано в повному обсязі, а саме часткафізичної особи – резидента України склала – 10 відсотків, частка іншого учасника юридичної особи – 90 відсотків.

У 2020 році учасниками ТОВ було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу шляхом внесення учасниками додаткових вкладів, однак додаткові вклади не були внесені.

Як зазначено у зверненні при несформованому статутному капіталі (не внесені додаткові вклади) учасники ТОВ розглядають можливість шляхом прийняття рішення та підписання протоколу загальних зборів внестиу додатковий капітал додатковий вклад лише одним учасником-юридичною особою (без збільшення статутного капіталу, без зміни часток у статутному капіталі та без отримання будь-яких вигод учасником товариства (юридичною особою) яка буде вносити такий додатковий вклад.

У фізичної особи-учасника ТОВ виникли наступні питання:

1. Якщо учасник ТОВ (юридична особа), яка не повністю внесла свій додатковий вклад до статутного капіталу має намір внести внесок до додаткового капіталу, при цьому не отримуючи жодних вигод від додаткового вкладу (без зміни часток у статутному капіталі), а вигоди залишаються на балансі підприємства, чи не може це бути розцінено як додатковий дохід підприємства у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
2. Чи відіграє роль те, що тільки один учасник-юридична особа вносить великий грошовий внесок в додатковий капітал, який суттєво перевищує статутний капітал, але не отримує ні корпоративних ні інших преференцій, а другий учасник (фізична особа) нічого не вносить і його частка також залишається незмінною.
3. Чи може ТОВ отримувати від засновників додатковий/вкладений капітал, якщо внески до статутного капіталу внесені не в повному обсязі та чи буде розцінено внески до додаткового капіталу при несформованому статутному капіталі як безповоротна фінансова допомога.
4. Який ризик перевищення розміру додаткового капіталу над розміром статутного капіталу для учасника-юридичної особи, та чи буде це розцінюватись як фінансова допомога.

До питання 1, 2, 3,4.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначає Закон України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Відповідно до п. 1,2 ст. 10 Закону № 2275 створення товариства відбувається за рішенням його засновників.

Якщо товариство створюється кількома особами, такі особи у разі необхідності визначення взаємовідносин між ними щодо створення товариства можуть укласти договір про створення товариства в письмовій формі. Договір про створення товариства може встановлювати порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про створення товариства діє до дня державної реєстрації товариства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників (п. 1 ст. 18 Закону № 2275).

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, є Міністерство юстиції України (Положення про Міністерство юстиції України (далі – Положення), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228).

До функцій контролюючих органів, віднесено, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу).

Питання, пов’язані зі створенням ТОВ, формуванням статутного та додаткового капіталу, не належать до компетенції ДПС.

Щодо безповоротної фінансової допомоги, то згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу такою вважається:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму отриманої безповоротної фінансової допомоги.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від  16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.