Відповідно до п. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (п. 1 ст. 180 ГКУ).
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (п. 4 ст. 180 ГКУ).
Підпунктом а) п. 185.1 ст. 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Таким чином, якщо договір передбачає виконання робіт і вартість матеріалів включено у вартість робіт, то перелічувати номенклатуру матеріалів, що використовуються, та коди УКТ ЗЕД на них не потрібно. Досить визначити код виконуваної роботи.
Якщо ж за договором відбувається постачання матеріалів чи вартість матеріалів не включена у вартість робіт, а виділяється окремо, то потрібно вказувати номенклатуру використовуваних матеріалів (із зазначенням їх коду УКТ ЗЕД).
З питання щодо порядку заповнення первинних документів бухгалтерського обліку повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року N 996-ХІV, із змінами та доповненнями). Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011, Мінфін відповідно до покладених завдань здійснює нормативно-правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку. Зокрема порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів регламентується Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.
Таким чином, з питання щодо порядку заповнення первинних документів бухгалтерського обліку у Вашому випадку пропонуємо керуватися зазначеними вище нормативними актами.
Згідно із статтею 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |