Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.02.2021 р. № 337/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо списання дебіторської заборгованості банка, по якому провадиться ліквідаційна процедура, перед  підприємством та відповідності такої заборгованості нормам п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), коригування фінансового результату на суму такої заборгованості та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, між ДП та банківською установою було укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку.

Постановою Правління НБУ у банку відкликано банківську ліцензію, а сам банк вирішено ліквідувати.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – ФГВФО) розпочато процедуру ліквідації банку з 18.12.2015 по 17.12.2017.

У ДП на поточному рахунку в банку, по якому розпочато процедуру ліквідації, залишились кошти.

З метою подальшого захисту прав та інтересів підприємства, ДП було подано заяву про внесення його до реєстру кредиторів банку.

Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення про подовження строку управління майном (активами) банку та задоволення вимог його кредиторів на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.

Як зазначено у зверненні, процедура ліквідації банку продовжена на невизначений строк.

В зв’язку з відсутністю майна у банку, на яке можливо звернути стягнення, віднесення кредиторської заборгованості ДП до сьомої черги кредиторів та продовження ліквідації банку на невизначений період – унеможливлюють задоволення кредиторських вимог ДП.

Платник звернувся з наступними питаннями:

1. Чи підлягає списанню із подальшим коригуванням фінансового результату до оподаткування заборгованість банку перед ДП, встановлена на підставі договору про відкриття банківського рахунку, довідки про включення вимог до сьомої черги реєстру кредиторів, за умови проведення ліквідаційної процедури банку, починаючи з 2015 року.
2. Якщо така заборгованість підлягає списанню – зазначити підставу для її списання.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так, безнадійною заборгованістю визнається заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

У разі наявності дебіторської заборгованості щодо якої існує невпевненість її погашення боржником платник формує резерв сумнівних боргів.

При формуванні резерву сумнівних боргів, а також списанні за його рахунок безнадійної дебіторської заборгованості п. 139.2 ст. 139 Кодексу встановлено податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), що відповідає одній з ознак, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, незалежно від того, чи створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю.

Зокрема, згідно з п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією, вважається для цілей застосування положень Кодексу безнадійною заборгованістю.

Правові засади ліквідації банків визначено Законом України від
07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2121 ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 77 Закону № 2121 встановлено, що процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк, як юридична особа, ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

Тобто, умовою для визнання заборгованості безнадійною відповідно до вимог п.п. «з» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, є припинення юридичної особи, що підтверджується записом про державну реєстрацію його припинення у Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, кошти підприємства, що знаходяться на поточному рахунку банку, можуть бути визнані безнадійною заборгованістю у разі наявності підтверджуючих документів про припинення банку-боржника як юридичної особи у зв’язку з його ліквідацією та відповідно підприємство не може зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму грошових коштів на рахунку банку по якому триває процедура ліквідації, якщо така заборгованість не підпадає під іншу ознаку згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.