Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.02.2021 р. № 344/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення     з питань нарахування амортизації на устаткування/обладнання, яке знаходиться у складі сонячної електростанції (наземні конструкції), та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні ТОВ веде бухгалтерський облік відповідно до національних (стандартів) положень бухгалтерського обліку та перебуває на загальній системі оподаткування.

Основний вид діяльності ТОВ – виробництво електричної енергії наземною сонячною електростанцією (далі – СЕС).

ТОВ повідомляє, що відповідно до правил бухгалтерського обліку СЕС визнано як об’єкт основних засобів, що складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації).

Будівництво СЕС було частково профінансоване за рахунок запозичень відповідно до кредитного договору, умовами якого передбачено щомісячне нарахування відсотків.

У платника виникають наступні питання:

1. Який спосіб зарахування на баланс СЕС?
2.        Чи впливає на мінімально допустимі строки амортизації основних засобів термін гарантійного забезпечення основних засобів виробником?
3. Чи збільшується фінансовий результат до оподаткування у разі застосування в податковому обліку методу прискореного зменшення залишкової вартості або зменшення залишкової вартості при визначенні амортизаційних відрахувань для об’єктів основних засобів СЕС?
4. Чи вважається СЕС кваліфікаційним активом відповідно до правил бухгалтерського обліку та чи збільшується фінансовий результат до оподаткування на суму процентів, що були капіталізовані, підлягали включенню до собівартості необоротного активу СЕС?.

До питань 1 та 4.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, визначення способу зарахування на баланс об’єкта основних засобів  та належності такого об’єкта до кваліфікаційного активу належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 140.2 ст. 140 Кодексу  для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених пунктом 140.1 цієї статті, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відсотків суми розрахованого об'єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.

Для цілей цього пункту до суми процентних витрат, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму таких процентних витрат, капіталізованих у складі вартості необоротного активу до моменту введення його в експлуатацію. Платник податку в кожному окремому звітному (податковому) періоді визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного необоротного активу, що припадає на суму таких капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного необоротного активу (абзац 7 п. 140.2 ст. 140 Кодексу).

Норми цього пункту не застосовуються та фінансовий результат до оподаткування не збільшується на суму процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та не впливають на фінансовий результат до оподаткування платника податків у звітному (податковому) періоді, до моменту введення відповідного необоротного активу в експлуатацію (абзац 9 п. 140.2 ст. 140 Кодексу).

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу для цілей розрахунку різниці, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до пункту 140.2 статті 140 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний вести окремий облік процентів, що були капіталізовані (підлягали включенню до собівартості необоротного активу) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Таким чином, платник податку на прибуток зобов’язаний вести окремий облік процентів, що були капіталізовані. У кожному звітному (податковому) періоді такий платник визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного основного засобу, що припадає на суму капіталізованих процентів та додає її до суми процентних витрат, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих протягом звітного (податкового) періоду.

До питання 2.

Відповідно до п. 23 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Міністерством фінансів України
від 27.04.2000 № 92 (далі – П(с)БО7) нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Таким чином, для цілей бухгалтерського обліку строки амортизації основних засобів встановлюються підприємством за його власним рішенням у розпорядчому акті.

При цьому, у податковому обліку мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) передбачені
п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

До питання 3.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст.138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п.14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (у тому числі у разі визначення амортизаційних відрахувань за методом зменшення залишкової вартості або прискореного зменшення залишкової вартості).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.