Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.02.2021 р. № 403/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ послуг з агентування морських суден, що надаються морським агентом нерезиденту, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку – резидент є морським агентом, який діє згідно з договором із судновласником-нерезидентом. Морський агент в межах виконання такого агентського договору отримує від третіх осіб послуги, пов’язані з прибуттям, перебуванням в порту та відходом судна, та самостійно здійснює оплату таких послуг; оформлює митні документи та документи на вантаж, а також оплачує портові та інші збори. Послуги від третіх осіб отримуються як з ПДВ, так і без ПДВ. Надалі морський агент отримує від нерезидента компенсацію вартості таких послуг, а також агентську винагороду.

Відносини, що виникають при здійсненні діяльності, пов'язаної з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей, регулюються Кодексом торговельного мореплавства України  (далі – КТМУ).

Умови здійснення морського агентування визначено Главою 5 (статті 116- 119) КТМУ.

Згідно зі статтею 116 КТМУ у морському порту або поза його територією як  постійні представники  судновласника діють агентські організації (морський

агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Морський агент зобов'язаний, зокрема, не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб'єкту), якщо тільки він не був уповноважений на це своїм довірителем (стаття 116 КТМУ).

Умови здійснення комерційного посередництва (агентські відносини) регулюються  Главою 31 (статті 295- 305) Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Статтею 295 ГКУ визначено, що  комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Агентські відносини виникають, зокрема, у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій (стаття 296 ГКУ).

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (пункт 1 статті 297 ГКУ).

Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє (стаття 300 ГКУ).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПКУ відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно з пунктом 186.4 статті 186 ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ.

Агентські послуги не належать до переліку послуг, визначених пунктами 186.2 і 186.3 статті 186 ПКУ, отже місцем постачання таких послуг є місце реєстрації їх постачальника.

Підпунктом 196.1.11 пункту 196.1 статті 196 ПКУ встановлено, що операції з надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості  з урахуванням  загальнодержавних  податків  та  зборів  (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Щодо питання 1

Операції з надання морським агентом послуг з агентування у галузі торговельного мореплавства нерезидентам, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень, не є об’єктом оподаткування ПДВ. Кошти, що отримуються таким морським агентом від нерезидентів в рахунок оплати вартості таких послуг (агентська винагорода) не включаються до бази оподаткування ПДВ.

При цьому у разі, якщо морським агентом при придбанні в межах виконання агентського договору товарів/послуг від третіх осіб суми ПДВ за такими товарами/послугами були включені до податкового кредиту, та надалі такі товари/послуги повністю чи частково використовуються в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ, то такий морський агент зобов’язаний нарахувати за такими послугами податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 або 199.1 статті 199 ПКУ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Щодо питань 2 і 3

Щодо порядку визначення податкових зобов’язань з ПДВ при отриманні морським агентом від нерезидента-судновласника компенсації витрат, понесених у зв’язку з виконанням агентського договору (зокрема, оплата послуг третіх осіб, пов’язаних з прибуттям, перебуванням в порту та відходом судна, оформлення митних документів / документів на вантаж, сплата портових та інших зборів, тощо), слід зазначити, що звернення не містить інформації щодо договірних відносин між учасниками операцій та умов постачання таких послуг.  Надання конкретних висновків щодо операцій, про які йдеться у зверненні, можливе лише у разі надання платником податку інформації (документів, матеріалів, умов договорів, згідно з якими придбаваються послуги від третіх осіб), що дасть змогу однозначно ідентифікувати суть таких операцій та умови їх здійснення.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.