Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.02.2021 р. № 416/ІПК/99-00-09-03-02-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації і повідомляє наступне.

Товариство повідомляє, що є платником ПДВ та податку на прибуток на загальних підставах.

Одним із видів діяльності Товариство є «Організування конгресів і торгівельних виставок» (КВЕД 82.30). Товариство організовує корпоративи, івенти і заходи для клієнтів і для співробітників Товариства. Для організації заходів Товариство закуповує необхідні матеріали, продукти і алкоголь. У переважній більшості випадків продукти і алкоголь закуповується через підзвіт співробітників. При цьому  алкоголь не продається та не дарується учасникам заходу, а тільки використовується (розливається) на фуршетах.

 

Товариство просить роз’яснити:

1. Чи потрібно мати ліцензію на торгівлю алкоголем для організації такої діяльності, тобто при використанні алкоголю під час організації корпоративу (інвенту, заходу)?
2. Які податкові наслідки купівлі і використання алкоголю в господарській діяльності (заходи для клієнтів) та негосподарській (корпоративи для співробітників) діяльності?
3. Якщо алкоголь купується співробітником Товариством згідно Наказу на проведення заходу через підзвіт. Чи буде це вважатись додатковим благом співробітниками?

 

Щодо питання 1

Податковий кодекс України  регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом, серед іншого алкогольних напоїв на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року  № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481:

оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання  (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва);

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання  (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Як зазначено у звернені, алкоголь не продається та не дарується учасникам заходу, а тільки використовується (розливається) на фуршетах, така діяльність у розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14  Кодексу не є реалізацією підакцизної продукції та не регулюються нормами Закону № 481, не потребує отримання ліцензії на торгівлю алкогольними напоями.

Згідно з приписами статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Узаявіпровидачуліцензіїнароздрібнуторгівлюалкогольниминапоямидодатковозазначаютьсяадресамісцяторгівлі, перелікреєстраторіврозрахунковихоперацій (книгоблікурозрахунковихоперацій), якізнаходятьсяумісціторгівлі, атакожінформаціяпроних: модель, модифікація, заводськийномер, виробник, датавиготовлення; реєстраційніномерипосвідченьреєстраторіврозрахунковихоперацій (книгоблікурозрахунковихоперацій), якізнаходятьсяумісціторгівлі, тадатапочаткуїхобліку.

Удодаткудоліцензіїнароздрібнуторгівлюалкогольниминапоямисуб'єктомгосподарювання (утомучислііноземнимсуб'єктомгосподарювання, якийдієчерезсвоєзареєстрованепостійнепредставництво) зазначаєтьсяадресамісцяторгівліівказуютьсяперелікелектроннихконтрольно-касовихапаратівтаінформаціяпроних: модель, модифікація, заводськийномер, виробник, датавиготовлення; реєстраційніномерикнигоблікурозрахунковихоперацій, якізнаходятьсяумісціторгівлі.

Відповіднодоабз.14 ст.  1 Закону№ 481 місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Отже, суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами зобов’язані мати відповідну ліцензію, а суб’єкти, які здійснюють агентські послуги, не зобов’язані мати відповідну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Крім цього, продавці (реалізатори), повинні забезпечити дотримання вимог  ч. 3 ст. 15 Закону № 481 щодо заборони продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Додатково повідомляємо, що Товариством не надано будь-якоїінформації, щодо умов купівлі та використання алкогольних напоїв для організації заходів для клієнтів.

 

Щодо питань 2 та 3

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст 163 Кодексу об’єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.  165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються 165.1.11. кошти, отримані платником податку під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170  Кодексу, виданих працівнику для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що видала кошти.

При цьому, нормами кодексу не передбачено перелік витрат, на понесення яких працівнику може бути видано кошти під звіт.

Для підприємств чинним законодавством не передбачено ні визначення «представницькі витрати», не переліку витрат, що можуть бути включені до представницьких.

Винятком є бюджетні установи (організації), які у своїй діяльності керуються «Нормами коштів на представницькі цілі та порядок їх витрачання», які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.09.2010 № 1026  (далі – Наказ № 1026).

Відповідно до п.  2 Наказу № 1026 представницькі витрати - це витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.

До представницьких витрат належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях. Вимоги Наказу № 1026, тобто норми коштів на представницькі цілі, є обов’язковими виключно для бюджетних установ, інші підприємства цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Таким чином, витрати понесені на придбання алкогольних напоїв з метою обслуговування представницького заходу відповідно до п.  2 Наказу № 1026 є представницькими витратами.

Щодо оподаткування таких витрат ПДФО зазначимо, що  не включаються до загальномісячного (річного) оподаткованого доходу платника податку (уповноваженої особи) кошти (готівкові, безготівкові, використання корпоративних платіжних карток), отримані від роботодавця платником податку під звіт на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями. (п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу).

При цьому, обов’язковою умовою для нездійснення оподаткування ПДФО є рекламна спрямованість витрат, здійснених за рахунок таких коштів, та їх документальне підтвердження.

Отже, за умови належного документального оформлення заходу та підтвердження його рекламної спрямованості, витрати на придбання алкоголю включаються до представницьких витрат та е включаються до бази  оподаткування ПДФО.

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію.