Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.02.2021 р. № 439/ІПК/05-99-04-07-13

Головне управління ДПС у Донецькій області, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації з питань оподаткування доходів, отриманих фізичною особою за договором оренди та з урахуванням фактичних обставин, повідомляє наступне.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини(цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідночастини 1 статті 759глави 58 ЦКУза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Також, частиною 1 статті 762 глави 58 ЦКУ передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, відповідно чинного законодавства визначення предмету договору оренди майна безоплатною не передбачено.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ.

Зауважимо, що органи місцевого самоврядування щорічно встановлюють мінімальну орендну плату за 1 кв. м. нежитлових приміщень, це передбачає підпунктом 170.1.2. пункту 170.1 статті170 ПКУ та визначено, щоподатковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 170.1.2. пункту 170.1 статті170 ПКУ визначено, що при наданні в оренду об’єктів нерухомості оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди.

Мінімальна сума  орендного платежу визначається відповідним органом місцевого самоврядування за методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №1253 від 29.12.2010 року «Про затвердження Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб».

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до пункту 62 частини першої статті 1 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019) побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Згідно з пунктом 1 статті 58 Закону № 2019 споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, у разі, якщо відповідно до укладеного договору споживачем електричної енергії виступає фізична особа – орендодавець (власник приміщення), то сума, яка сплачена орендарем за спожиту енергію, є доходом такої фізичної особи та включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ) та оподатковується на загальних підставах податком на доходи фізичних осіб та військового збору).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.

Таким чином, орендар – юридична особа є податковим агентом, який згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену статтею 167 Кодексу, і ставку військового збору – 1,5 відсотків, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ.

Водночас, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осібкожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням (матеріалів), які стосуються цієї справи (договору оренди приміщення, договору постачання електричної енергії споживачу тощо).

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.