Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.02.2021 р. № 457/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало про право власності на нежитлові приміщення у багатоквартирному житловому будинку (далі – Будинок) та справляння земельного податку за площі земельної ділянки (з урахуванням прибудинкової території), на якій розташовані власні нежитлові приміщення.

До звернення Товариством додається копія листа ОСББ, яке здійснює управління Будинком, та яке не вважає себе платником плати за землю попри приписи п. 1 п. 286.6 ст. 286 Кодексу.

Крім того, із звернення Товариства та листа ОСББ не вбачається чи сформована земельна ділянка під Будинком як об’єкт оподаткування, податкові зобов’язання щодо якої виникають у власників земельної ділянки та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування такою земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Товариство просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього податкових зобов’язань з Податку за площі земельної ділянки та подання податкової декларації з плати за землю.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема права на земельну ділянку, на якій розташований будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Враховуючи викладене, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником плати буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Водночас звертаємо увагу, що використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Враховуюче викладене, Товариство, яке володіє нежитловими приміщеннями у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, яка має відповідні права (власності або користування) на земельну ділянку, на якій розташований Будинок, та здійснила реєстрацію цих прав.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.