Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.01.2021 р. № 88/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи – підприємця щодо окремих питань застосування норм податкового законодавства фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи та в межах компетенції повідомляє.

Фізична особа - підприємець  платник єдиного податку третьої групи  повідомляє, що на підставі письмового договору він є уповноваженою особою фізичної особи  - нерезидента громадянина Сербії з передачі в оренду офісного приміщення, що належить йому на праві власності, та виконує  функції податкового агента стосовно отриманих ним доходів.

На підставі викладеної у звернені інформації, платник податків просить надати консультацію щодо виникнення у нього  та фізичної особи – нерезидента зобов’язань з податку на прибуток  згідно з положеннями розділу ІІІ  Кодексу.

Також платник запитує чи застосовується Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал до відносин з фізичною особою – громадянином Сербії.

 

Щодо сплати фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку, який є уповноваженою особою фізичної особи – нерезидента, податку на прибуток

 

Підпунктом 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу встановлено, що платниками податку на прибуток – резидентами є  фізичні особи підприємці, у тому числі такі, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4
ст. 141  Кодексу.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4
ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже юридичні особи – платники єдиного податку та фізичні особи – підприємці (у тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування, та які провадять незалежну професійну діяльність) – виступають платниками податку в частині сплати податку з доходів нерезидентів із виплачених нерезидентам доходів (прибутків) із джерелом походження з України в порядку, визначеному п. 141.4
ст. 141 Кодексу.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу. Зокрема, для цілей цього пункту такими доходами є лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (п.п. «ґ»).

Отже, базою оподаткування доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, виплачених нерезиденту, є загальна сума орендної плати.

Для таких суб’єктів у разі виплати доходів нерезидентам змінами Законом України від 16 січня 2020 року № 466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» до п. 137.5 ст. 137 Кодексу (набирають чинності з 01 січня 2021 року) передбачено застосування річного звітного періоду з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, у разі виплати доходу нерезиденту у 2020 році фізична особа – платник єдиного податку третьої групи подає за звітний 2020 рік Декларацію з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» (зі змінами та доповненнями), із заповненими рядками 23ПН та 25 та додатком ПН до Декларації, у якому відображає такі доходи нерезидента та відповідні суми податку.

Водночас, слід брати до уваги особливості надання нерезидентом послуг з надання в оренду нерухомого майна, яке є власністю нерезидента та знаходиться на території України, враховуючи вимоги п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу щодо визначення поняття «постійне представництво».

Відповідно до п.п. в) п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з метою оподаткування термін «постійне представництво» включає осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов'язаних із ним осіб – нерезидентів.

Ознаки, які можуть свідчити про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, наведені також у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже нерезидент, який здійснює господарську діяльність на території України та його діяльність підпадає під визначення постійного представництва відповідно до вимог п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, нерезидент повинен зареєструвати постійне представництво в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням в якості платника податку на прибуток підприємств.

Підпункт 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу передбачає єдиний порядок оподаткування, відповідно до якого суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.

Щодо застосування норм Конвенції між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал

Відповідно до ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.  Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

У податкових відносинах України з Республікою Сербія застосовується Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал, що ратифікована Верховною Радою України 04.10.2001 і  набрала чинності 29.11.2001 (далі – Конвенція).

Положення Конвенції поширюються на осіб, які  є резидентами однієї або обох Договірних Держав  – України та/ Сербії (ст. 1); існуючими податками, на які поширюється Конвенція, зокрема в Україні, є податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян (ст. 2).

Для цілей застосування Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об’єднання осіб (п. 1 ст. 3 Конвенції).

Критерії для визначення резиденції осіб, на поширюється Конвенція, визначено положеннями ст. 4 (Резидент).

Статтею 6 (Доходи від нерухомого майна) Конвенції передбачено:

«1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Термін „нерухоме майно” повинен мати те значення, яке він має згідно з законодавством Договірної Держави, в якій знаходиться майно, що розглядається. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, що використовуються в сільському і лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального законодавства щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів. Морські, річкові, повітряні судна і дорожні транспортні засоби не розглядаються як нерухоме майно.

3. Положення пункту 1 будуть застосовуватись до доходів, що одержуються від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства і до доходів від нерухомого майна, що використовується для здійснення незалежних особистих послуг».

Таким чином, відповідно зазначених положень Конвенції при виплаті доходів, що одержуються особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Сербії, від здавання в оренду нерухомого майна, що знаходиться в Україні і належить такій особі на правах власності, Україна має право на оподаткування цих доходів згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.