Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.02.2021 р. № 487/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо віднесення до складу витрат та оподаткування податком на додану вартість операцій з придбання товарів, які закуповуються для використання у власній господарській діяльності, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є рекламним агентством та в процесі своєї господарської діяльності здійснює закупівлю товарів адміністративно-господарського призначення (питна вода, цукор, чай, кава, кондитерські вироби, одноразовий посуд, санітарно-гігієнічні, миючі, дезінфікуючі засоби, серветки) з їхнім подальшим неперсоніфікованим розповсюдженням серед робітників та/або відвідувачів місцезнаходження Товариства.

Щодо віднесення до складу витрат вартість товарів, які закуповуються для використання у власній господарській діяльності

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат і інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

При цьому положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування, що виникають за операціями з придбання товарів в рамках господарської діяльності, в тому числі,  продовольчих товарів (питна вода, цукор, чай, кава, кондитерські вироби, одноразовий посуд) та/або товарів санітарно-гігієнічного призначення (миючі, дезінфікуючі засоби, серветки). Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формування фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 16 липня
1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Питання формування витрат в бухгалтерського обліку, в тому числі, по операціях з придбання товарів адміністративно-господарського та санітарно-гігієнічного призначення, які використовуються в процесі господарської діяльності платника, належить до компетенції Міністерства фінансів України. Отже, з зазначеного питання доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з придбання товарів, які закуповуються для використання у власній господарській діяльності

 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених
пункт 189.9 статті 189 ПКУ).

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Таким чином, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку при здійсненні операцій з придбання товарів адміністративно-господарського призначення з їхнім подальшим неперсоніфікованим розповсюдженням серед робітників та/або відвідувачів Товариства за його місцем знаходження у робочий час, включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, інші документи, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ).

Якщо вартість зазначених товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування (тобто компенсуються покупцями, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ), такі товари визнаються такими, що призначаються для використання / використані у господарській діяльності, в оподатковуваних операціях, і додаткового нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПКУ, не здійснюється.

Слід зазначити, що статтею 36 ПКУ встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.