Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.02.2021 р. № 506/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо кваліфікації виплат, отриманих від постачальника товару – резидента Російської Федерації, у вигляді сум відшкодування за неякісний та недопоставлений товар,і застосування відповідних положень українсько-російського договору про уникнення подвійного оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Виходячи з інформації, наданої платником, за укладеним з резидентом Російської Федерації договором про закупку товарупостачальником-нерезидентом було відвантажено неякісний товар. Питання врегульовано шляхом усунення дефектів неякісного товару українською стороною за власний рахунок, при цьому витрати покупця-українського підприємства були перевиставлені постачальнику-резиденту Російської Федерації на підставі рекламаційних актів.

Постачальником була сплачена сума за рекламаційними актами за вирахуванням податку на прибуток на територіїРосійської Федерації.У підприємства виникло питання щодо правомірності оподаткування податком на прибуток підприємств на території Російської Федерації виставлених сум за рекламаційними актами.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13Кодексу доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

Підпунктом 13.4 ст. 13 Кодексувстановлено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

При цьому, для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України(п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Відповідно до положень ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (далі – Угода), яка ратифікована Верховною Радою України 06.10.1995 (Закон України № 369/95-ВР) і набула чинності в українсько-російських податкових відносинах 03.08.1999, застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Угоди).Резиденція осіб, на яких поширюються положення Угоди, визначається положеннями ст. 4 (Резидент) Угоди.

У розумінні Угоди термін «особа» означає фізичну особу, юридичну особу, у тому числі підприємство або будь-яке об’єднання осіб» (п. 1 ст. 3 Угоди).

Одним з податків, на які поширюється Угода, є в Україні – «податок на доходи підприємств та організацій»;у Російській Федерації– податок, що стягується відповідно до Закону Російської Федерації «Про податок на прибуток підприємств і організацій» (п. 1 ст. 2 Угоди). При цьому згідно з п. 4 ст. 2 Угоди «ця Угода поширюється також на будь-які подібні або по суті аналогічні податки, які будуть стягуватись однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Угоди в доповнення або замість існуючих  податків».

Згідно з положеннями п. 1 ст.  7 (Прибуток від підприємницької діяльності) Угоди «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній  Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва».

Відповідно до ст. 20 (Інші доходи) Угоди «види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватись у цій Державі».

Слід зазначити, що свого часукомпетентними органами за Угодою –Міністерствами фінансів Російської Федерації та України (п.п. «ж» п. 1 ст. 3 Угоди) було погоджено, що ст. 20 Угоди розповсюджується на разові доходи випадкового характеру, які неможливо або дуже важко віднести до якогось з видів доходів, що розглядаються в інших статтях Угоди. Компетентні органи дійшли згоди, що під іншими доходами розуміються доходи, одержані особами у вигляді виграшів і призів, благодійної допомоги, подарунків, аліментів, виплат за соціальним страхуванням, внаслідок одержання у спадщину коштів, майна,майнових та немайнових прав, а також доходи від нетрадиційних фінансових інструментів (деривативів)(лист ДПА України від 15.01.2007 № 462/7/12-0117 «Щодо тлумачення статті 20 українсько-російської Угоди про уникнення подвійного оподаткування»розміщено на офіційному сайті Верховної Ради України www.rada.gov.ua).

З огляду на те, що у зверненні, яке розглядається, не повідомляється про підстави для оподаткування податком на прибуток відповідних виплат резидентом Російської Федерації, вважаємо, що питання стосовно класифікації цих виплат (віднесення до певного виду доходів) та правових підстав для їх оподаткування заявник може вирішувати із своїм російським контрагентом/компетентним органом Російської Федерації.

Разом з тим, якщо з боку Російської Федерації зазначені виплати у розумінні Угоди будуть кваліфіковані як «інші доходи», то відповідно до положень ст. 20 Угоди Російська Федерація має право на оподаткування таких доходів згідно з правилами, визначеними чинним законодавством цієї країни.

При цьому слід враховувати, відповідно до п. 1 ст. 22 (Метод усунення подвійного оподаткування) Угоди «якщо резидент однієї Договірної Держави одержує доход або володіє майном у другій Договірній Державі, які відповідно до положень цієї Угоди можуть оподатковуватись у другій Державі, сума податку на цей доход або майно, сплачена в цій другій Державі, підлягає вирахуванню з податку, який стягується з такого резидента стосовно такого доходу або майна в першій згаданій Державі. Ці вирахування, проте, не будуть перевищувати суму податку першої Держави на такий доход або майно, нарахованого відповідно до її податкового законодавства і правил».

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.п. 52.2 ст. 52 Кодексу).